Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що з того, коли листок зовнi зелений, та корiнь позбавлений життєвого соку.
Григорій СКОВОРОДА - Чи не дивина, що один у багатствi бiдний, а інший у бiдностi багатий?
Григорій СКОВОРОДА - Як послухаєш і втримаєш поза собою, що писане на паперi, коли зневажаєш те, гримить усерединi твого дому?
Григорій СКОВОРОДА - В усякому разi будьмо незлобивi!
Григорій СКОВОРОДА - Звичайно, з нового поняття у головi мандрiвника повинно виникати бажання.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Від одного берега відстав, а до другого не пристав.
– ... відплив, а до другого не приплив.
- Ні тієї стіни не дістав, ні від тієї не відстав.
– Оце остався: ні тієї стіни не дістану, ні цеї — хоч у той куток головою бийся, хоч у цей).
- Ні самому глядіти, ні людям показати.
- А ні злому кари, а ні доброму похвали.
- Прийшов ні за чим, пішов ні з чим: нічого і питати — шкода час тратити.
– ... шкода і питати — шкода час тратити.
– ... шкода і питати, тільки ноги болять.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Примостився, як сорока на кілку.
- Припав до води, як муха до меду.
- Припадає, як жайворонок до землі.
- Припалися, як свині до браги.
- Прип'явся, як реп'ях до кожуха.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Мислячу людину пізнають по священному трепету перед життям.
Віктор ГЮҐО - Мій життєвий досвід переконав мене, що люди, які не мають недоліків, мають дуже мало чеснот.
Аврам Лінкольн - Мова — це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров — умре нація.
Юліан Дзерович - Мова, позбувшись ідеального, перестає бути творцем матеріального.
Ніна Велехова - Мовчання не завжди доводить наявність розуму, проте доводить відсутність дурості.
П’єр БУАСТ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Вибираєм ми дорогу. І вона нас вибира.
Ліна КОСТЕНКО - Всі слова уже були чиїмись.
Ліна КОСТЕНКО - Кожне покоління вип’є свою чашу. Але чому вони повинні пити ще й нашу?
Ліна КОСТЕНКО - Од звичайного погляду скрите відкривається лиш дивакам.
Ліна КОСТЕНКО - На спіритичних сеансах історії найголосніше говорять мертві.
Ліна КОСТЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Навіщо я? Куди моя дорога?
І чи моя тривога проросла
Од сивої печалі Козерога
В глевке болото рідного села?
Іван ДРАЧ
"Ніж у сонці", 1964 - Давно відомо, що можна бути ідейним ворогом певної системи і водночас психологічно бути її частинкою.
Юрій ШЕРЕХ
"Не для дітей", 1964 - А ніч попереду й позаду...
Ми йдем. Вперед, а чи назад?..
Парадоксальна суть парадів
і замість правди — сто півправд.
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968 - Диктатори, диктатори, диктатори,
погоничі великі: "цоб-цабе".
Диктатори, диктатори, диктатори
Щодня диктують світові себе.
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968 - Птах подеколи так звикає до клітки, що згодом негоден прожити без неї. Ану ж випустіть його на волю — і він загине. Людина — не птах, вона творіння вищого ґатунку, проте природа увіклала в неї багато спільного з птахом: вона почасти теж не може перебувати без клітки...
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
