Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Згинайся тільки для того, щоб підняти тих, хто впав.
Епікур. - Здаватись дурнем мудрому не страшно.
Есхіл. - Земля наша велика і багата, але порядку в ній немає.
Посли слов'янських племен — варягам у 862 р. - Зла людина схожа на вугілля, якщо не обпікає, то вимазує тебе.
Анахарсіс. - Зло засіло в душі нашій, а вона не в змозі бігти від самої себе.
Квінт Горацій Флакк, римський поет (65 р. до н. е. — 8 р. до н. е. )
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Ледачому ледача й смерть.
- Яке життя, така і смерть.
- Як робив, так і вмер.
- Вогонь і вода добрі служити; але лихі панувати.
- З водою та вогнем не жартуй.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Смерть, як печена редька.
- Сміється, аж заливається.
- Сміється, мов дурень.
- Сміється, як дзвіночок дзвенить.
- Сміється, як дурень до сиру.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Солодкі жінки віддають перевагу гіркому шоколадові.
Ігор Сиволоб - Сон, що краще, ніж явність — це сон про заміжжя.
Марі де Босак - Соціальний прогрес вимагає стандартизації людей, і цю стандартизацію називають рівністю.
Еріх Фромм - Спиратися можна тільки на те, що чинить опір.
Фредерік Стендаль - Спілість міста бере.
А. Іванов
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Хто легковажно вживає чужих ялових слів, той сильно шкодить нормальному розвоєві своєї літературної мови.
Іван Огієнко - Механічний переклад слів чи виразів із чужої мови зветься калька. Не вживайте в вашій мові кальок, бо вони сильно й глибоко занечищують літературну мову.
Іван Огієнко - Мова — то серце народу: гине мова — гине народ.
Іван Огієнко - Найбільша язва кожного недержавного народу, що дошкульно нищить його національне тіло, — то мовне винародовлення його членів.
Іван Огієнко - Найдошкульніша зрада свого народу й найбільший ніколи непрощенний гріх супроти своєї нації — то мовне винародовлення.
Іван Огієнко
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Розкішний край мій у ярмі,
Мій люд — невольники німі, На їх устах — печать. Микола ВОРОНИЙ "Соловейко", 1904 - Ти мій рід, ти дитина моя,
Ти вся честь моя й слава, В тобі дух мій, будуще моє, І краса, і держава! Іван ФРАНКО "Мойсей", 1905 - Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомін волі І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі. Іван ФРАНКО "Мойсей",1905 - О Ізраїлю! Якби ти знав,
Чого в серці тім повно! Якби знав, як люблю я тебе! Як люблю невимовно. Іван ФРАНКО "Мойсей", 1905 - Я стовп, поставлений на роздорожжу
На прастарих України полях, Взад і вперед показую я шлях, А сам ні кроку поступить не можу. Іван ФРАНКО "Д. Б.", 1906
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|