Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Гнітить фортуна несміливих,— хоробрий їй страшний.
Сенека - Голод загострює розум і у дурнів.
Федр. - Гроші — рушійна сила війни.
Ціцерон. - Дай вільно висловитися, якщо хочеш почути правду.
Публілій Сір - Двох потрібно боятися: перший — це сильний ворог, а другий — підступний друг.
Кабус.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі!
- Козак — душа не вередлива, в пеклі не мерзне, в ополонці не пріє.
- Козак без коня, що воїн без пістоля.
- Козак дружбу знає: в біді коня не покидає.
- Козак журби не має, з біди не заплаче.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Вовтузиться, як квочка на воді.
- Вода, як дзеркало, блищить.
- Вода, як скло, блищить.
- Води налив, як кіт наплакав.
- Водив, як на заріз.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- В наші дні відбілювання здійснюють переважно за допомогою чорнила.
Джордж Деннісон Прентис. - В одного буває неправильний правопис, в іншого правильний неправопис.
Георг Кристоф Ліхтенберг. - В ораторській майстерності найбільша майстерність — приховати майстерність.
Джонатан Свіфт. - В усне мовлення можна вкласти ще глибший зміст, ніж у писемне.
Жан де Лабрюйєр. - В хорі загальної брехні істина звучить дисонансом.
Андрій Коваль.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Розум, честь і совість вимірюються валютою в іноземних банках.
Юрій РИБНИКОВ - Вийшли ми всі з народу, та не всі з ним залишились.
Юрій РИБНИКОВ - Торгові диверсанти підривають економіку країни.
Юрій РИБНИКОВ - Як стрімко розвивається ініціатива знизу за вказівкою згори!
Юрій РИБНИКОВ - На будь-які факти знайдуться брехливі аргументи.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Я музу кличу не такую:
Веселу, гарну, молодую. Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ "Енеїда", 1798 - Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Тарас ШЕВЧЕНКО "Думи мої, думи мої...", 1839 - Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас, — Де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я — тут загину. Тарас ШЕВЧЕНКО "Думи мої, думи мої...", 1839 - Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний! Заспіває весільної, А на журбу зверне. Тарас ШЕВЧЕНКО "Перебендя", 1839 - Я не одинокий, я не сиротина,-
Єсть у мене діти, та де їх подіти? Заховать з собою? — гріх, душа жива! Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж. То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків. - Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|