Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Цей удень свічку запалив та з нею ходив по місту і, коли хтось спитав його: "Навіщо робиш це, о філософе?", – відповів: "Людину шукаю!"
Діоген - Зіллємось одне з одним духовно й будемо братолюбцями більше, ніж самолюбцями.
Діоген - Ніхто ні друг, ніхто ні брат: про себе кожен дбає. Та тим самим своє відкидаємо, немічні легко піддаємось і людям, і дияволу – адже не захищаємо одне одного. Адже і в бою, і в поході, як воїн лише про те мислить, якби міг один утекти, то усіх інших з собою погубить. Якщо ж ні себе, ані зброї не щадить за себе й за військо, той сам вирятується і всі друзі його.
Златоуст - Краще один праведник, ніж тисяча грішників.
Аристотель - Хто вірує в Мене, якщо й помре, живим буде, і усякий живий, хто вірує в Мене, не умре повік.
Євангеліє
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хоч нема що їсти, аби було з ким сісти.
- Не жалій ухналя, бо підкову загубиш.
- Честь не вусам і бороді, а розуму в голові.З їжака не буде бика.
- Купив чорта з рогами на свою шию.
- Хоч за старця, аби не остаться.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Стоїть, як явір над водою.
- Стоять, мов вівці.
- Страшний, як звір.
- Страшний, як на кілку глек.
- Страшний, як чорт.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Чим рідше відкриваєш рот, тим менше чуєш глупоти.
Михайло ГЕНІН - Що особливо шкода, що розум людський має свої межі, тоді як дурість людська безмежна.
Олександр ДЮМА-син - Як тільки дурень похвалить нас — він уже не здається нам таким дурний.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Як часто люди користуються своїм розумом для здійснення глупостей! Франсуа де ЛЯРОШФУКО
- Якби дурні були здатні зрозуміти, які страждання ми через них терпимо, навіть вони перейнялися б до нас жалем.
Антуан де РІВАРОЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ні з ким народу не було так добре, як без олігархів.
Василь КРАСНЮК - Ніхто так не пнеться на п'єдестал, як карлики.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Новий гриф на документах: "Цілком прозоро. Тільки для своїх".
Володимир ШАМША - Новим Марксом стане той, хто створить теорію кланової боротьби.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Ну навіщо олігархові якісь Божі заповіді, коли він навіть закони купляє пакетами?
Володимир ШАМША
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Видиш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнурком
Журавлі у вирій.
Чути: кру! кру!кру!
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилонька зітру.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Журавлі", 1910 - Я не умру від смерті —
я умру від життя.
Умиратиму — життя буде мерти,
не маятиме стяг.
Михайло Семенко
"Патагонія", 1917 - Я прийду до тебе, доле,
На страшне криваве поле,
На останній смертний бій.
Григорій ЧУПРИНКА
"Перемога", 1918 - І тим, що згинули в зорі весінніх літ,
Хрестів поставити в свій час ми не зуміли.
Одна вечірняя вітає їх могили,
Одна вечірняя віта їх заповіт.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ
"Спить ряд могил", 1924 - Голодна я і жити вже не годна,
і смерть іде...
Ах, се ж душа, душа моя голодна
без корму мре.
Уляна КРАВЧЕНКО
"Голодна я і жити вже не годна", 1925
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
