Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Так речемо, що маємо Красне вінце Віри нашої, і не мусимо чужої добиратися.
Велесова Книга (7-З) - То стрепенися, Народе мій, від сплячки і в злагоді йди до стягів наших. А захистить нас од ворогів на Русі могутній Сварог наш, не чужинські боги!
Велесова Книга (7-Г). - У Книзі Велеса стрінемося з невідомим в офіційних історіях ствердженням, що Аскольд і Дир, будучи чужими князями-узурпаторами в Києві, першими прийняли з Греції християнство та, пробуючи накинути його Києву, були вбиті громадянами Києва саме за цю спробу заведення чужої віри у столиці старинної Русі-України.
Володимир ШАЯН,
Віра Предків Наших - Українська героїчна література не тільки не зачинається з приходом християнізму, але навпаки, вона з його приходом кінчається.
Володимир ШАЯН,
Віра Предків Наших - Усяк Рід мав Чурів і Пращурів, які померли перед віками. Тим Богам почитання маємо дати, і од них радощі маємо.
Велесова Книга (38-А).
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Голос як сурмонька, — але ж чортова думонька.
- Янгольський голосок, а чортова думка.
- Слова твої ласкавії, та чортова думка.
— Слово з маслечком, та чортова думка.
- Слова масні, а пироги пісні.
- На словах, як на цимбалах.
— ... як на органах, а на ділі як на балалайці.
— На ділі, — наче на кобзі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Зітхає, як ковальський міх.
- Зітхнув тяжко та важко, як ковальський міх.
- З'їв, як за себе кинув.
- Злазяться, як мухи після морозу.
- Злетів у небо, як сокіл.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Не можу бути геніальним усі години, не залишиться часу на гоління.
Джордж Ноель Гордон Байрон. - Не можу мовчати.
Лев Толстой. - Не надимайся надміру, тебе легко проколоти.
Володимир Брюґґен. - Не називай себе оптимістом — люди можуть подумати, що ти не вмієш читати.
NN - Не намагайся бути винятком, бо тебе використають для підтвердження правил.
Домінік Опольський.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Людям властиво помилятися. Жінкам — ні.
Наталія ІВАНКІВ - Люльки миру, трапляється, начинені порохом.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Мiж окозамилуванням i окозамиленням деяка рiзниця.
Ростислав ДОЦЕНКО - Має таку посаду, що де не посади – потрапляє під амністію.
Флоріан БОДНАР - Маємо те, що маємо, зате не будемо мати того, що вони мають.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі...
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Ой — казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, — не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Своєї держави я хочу під прапором ось під цим!
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому серцеві...
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
