Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Для мене нема нiчого дорожчого чи солодшого, нiж душа, яка мене любить, хоч би бракувало всього іншого.
Григорій СКОВОРОДА - Чисте серце перебуває в любовi, а любов залишаеться в ньому ж.
Григорій СКОВОРОДА - Хiба не любов все повднуе, будуе, творить, подiбно до того, як ворожiсть руйнує?
- Хiба не мертвою є душа, позбавлена iстинної любові?..
Григорій СКОВОРОДА - Що дає основу? – Любов. Що творить? – Любов.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не вийшов цінувати, а вийшов продавати.
- Сват не сват, аби добрий чоловік.
– ... ходи в хату.
- Набув як сокола, а тяжко збути, як осла.
- Продати і сам продаси, а купити і з батьком не купиш.
- Продай та й кайся!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Грається, неначе з хлопцем.
- Грається, як кіт з мишею.
- Грається, як котик.
- Грається, як мала дитина.
- Грамотний, як попів індик.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Він самотній і позбавлений усього, крім своїх думок: що ж дивного у тому, що він часто ніжиться і лукавить з ними, і смикає їх за вуха! – А ви, грубіяни, говорите – він скептик.
Фрідріх НІЦШЕ - Віра в причину і наслідок коріниться в найсильнішому з інстинктів: в інстинкті помсти.
Фрідріх НІЦШЕ - Хто відчуває несвободу волі, той душевнохворий; хто заперечує її, той дурний.
Фрідріх НІЦШЕ - Хто хоче виправдати існування, тому потрібно ще й вміти бути адвокатом Бога перед дияволом.
Фрідріх НІЦШЕ - Кожна церква – камінь на могилі Боголюдини: їй неодмінно хочеться, щоб Він не воскрес знову.
Фрідріх НІЦШЕ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Святим легше живеться на небі, а грішникам – на землі.
Олександр СУХОМЛИН - Чоловік любить жінку за красу, жінка любить чоловіка за його можливості.
Олександр СУХОМЛИН - Досвід – ім’я, яке людина дає своїм помилкам.
Олександр СУХОМЛИН - Горе від розуму: закінчив два вузи, а платили, як дурному.
Олександр СУХОМЛИН - Ніщо так не шкодить зубам, як довгий язик.
Олександр СУХОМЛИН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"У нашім раї на землі...", 1849 - І станом гнучким, і красою
Пренепорочно-молодою
Старії очі веселю.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І станом гнучким, і красою...", 1850 - Ти не моя, дівчино молодая!
І не мені краса твоя;
Віщує думонька смутная,
Що ти, дівчино, не моя!
Степан РУДАНСЬКИЙ
"Ти не моя...", 1854 - Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі...
Повій, вітре, з полуночі!
Степан РУДАНСЬКИЙ
"Повій, вітре, на Вкраїну", 1856 - Лисий я, волосся спало,
Решта білая як сніг,
Недалеко моя яма,
Та я в яму ще не ліг;
Що збіліло — замалюю,
Ще й нового накуплю:
Полюби мене, дівчино,
То-то я тебе люблю.
Степан РУДАНСЬКИЙ
"Полюби мене", 1859
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
