Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Бідність і багатство — слова для позначення нестатку і достатку. Хто бідує, той не багатий, хто не має потреби, той не бідний.
ДЕМОКРІТ - Благодіяння, негідно застосовані, перетворюються в злодіяння.
ЦИЦЕРОН - Бог в нас самих.
СОКРАТ - Бог, створивши жінку, відпочив від справ творіння, бо в ній втілилася вся премудрість і влада Творця. Дружина ціла і досконала, а чоловік почуває недолік у позбавленні ребра, з якого вона створена.
Корнелій Агріппа - Брехунові потрібна гарна пам’ять.
Квінтіліан
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Язикату жону б’є її рот, а не чоловік.
- Чужою бідою голова не болить — самолюба.
- Доста в мене своєї біди на мою бідну голову.
- Своя біда гірше болить, як чужа.
- Пересолила кашу без солі.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Пізня весна не обдурить.
- Побачив шпака у дворі - знай: весна на порі.
- Ранні ластівки - щасливий рік.
- Сині хмари - на тепло.
- Сій вчасно - вродить рясно.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Заздрість не знає вихідних.
Френсіс Бекон - Заздрість ще більш непримирима, ніш ненависть.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Зазнавати смерті для того, щоб жити в історії, – означає заплатити життям за краплину чорнила.
Аксель ОКСЕНШЕРНА - Займатись доброчинністю щодо негідників – все одно, що підливати води в море.
СЕРВАНТЕС - Закон не може бути законом, якщо за ним немає сили, здатної змусити.
Джеймс Гарфілд
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Розумний Заєць навіть у піст не прийме запрошення Лева пообідати разом.
Володимир СЛЄПЦОВ - Руки лижуть тим, хто може вкусити.
Борис РЕВЧУН - Рускоязичний — це кликуха.
Роман Лубківський - Рух — це життя, а пересування — підвищення по службі.
Віктор ІГНАТЕНКО - Саджати слід вибірково, тобто — найкращих, щоб хоч трохи підтягти найгірших до їхнього рівня...
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- І страшно стає за ту молоду українську інтелігенцію, яка в умовах нинішнього "українського" міста кращі свої сили мусить витрачати на відстоювання власного національного обличчя — замість змагатися на передньому краї життя планети за освоєння нової істини нового часу.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні", 1970 - Але минуле не зникає. Героїчно пролита кров не зникає. Вона трансформується в нову форму духовної енергії, породжує людину, яка має його виспівати. Минуле воскресає і розцвітає в генієві.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні", 1970 - Тільки громадська думка може осягнути все, вчасно подати знак тривоги, вчасно порушити якісь важливі питання, словом — бути найвищим регулювальником складного суспільного організму.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні", 1970 - Наша молодь в основній масі не знає історії, культури, навіть мови свого народу...
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні", 1970 - Коли поникнуть голови переможених і сили їхні кануть у працю на хліб насущний, то на озлиднілому ґрунті завжди виростають поодинокі високі постаті як голос самозбереження народу, що мусить висунути свою естафету в особі подвижника, який швидко згоряє за всіх, як згоріли у нас тисячі безіменних, з забутими іменами і з великими іменами.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні", 1970
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|