Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Вдячність – мов місяць: коли уповні, тоді прегарний.
Плутарх - Блудливому дати і мерця прикрасити – однаково.
Плутарх - Коли спитали його, що в людині схоже з Богом, відповів: "Милостиня й істина".
Демосфен - Забудь про те, що дав комусь, а про те, що взяв, завжди пам'ятай.
Демосфен - Коли спитав хтось, чому люди жебракам подають, а мудролюбцям – ні, відповідав він: "Бо кульгавості і сліпоти та інших вад собі очікують, а мудрості ні".
Діоген
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Уже тому третій день, як я пряла кужель в день, (каже, як не пряде довго. Каже як прийде з кужілем одна до другої прясти).
- Під пяний вечір.
- Тоді колодки тягли. (на мясниці в понеділок.
- Хто не оженився, тому вяжуть жінки колоду, а він відкуповується).
- В свинний голос.
– Зробиш, та в свинячий голос.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Сердитий, аж у роті йому чорно.
- Сердитий, як гадюка.
- Сердитий, як звір.
- Сердитий, як змія.
- Сердитий, як квочка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Музика є літературою серця; вона починається там, де закінчується мова.
Альфонс де Ламартін - Музика є місячне сяйво в похмуру ніч життя.
Фрідріх Ріхтер - Музика є мовою духу. Вона відкриває таємницю життя, встановлюючи мир, долаючи ворожнечу.
Джебран Халіль Джебран - Музика є одним безтілесним входом у вищий світ знань, який пізнає людство, але який не може зрозуміти.
Людвіг ван Бетховен - Музика є приємною гармонією в честь Бога та допустимою принадою для душі».
Йоганн Себастьян Бах
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Розум переконує: тримайся від гріха подалі, а серце шепоче: ближче, ближче…
Андрій КОВАЛЬ - Якщо важко на душі, вийми камінь із-за пазухи.
Андрій КОВАЛЬ - Ніщо так не прив’язує до життя, як звичка жити.
Андрій КОВАЛЬ - Чорна заздрість любить вдягатися у білі шати справедливості.
Андрій КОВАЛЬ - У кожної потвори свої симпатики.
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Зевес тоді кружав сивуху
І оселедцем заїдав...
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда". 1798 - Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"М. N."("Мені тринадцятий минало"), 1847 - Чого ж я плачу? Мабуть, шкода,
Що без пригоди, мов негода,
Минула молодость моя.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Огні горять, музика грає...", 1850 - І досі сниться: під горою,
Меж вербами та над водою,
Біленька хаточка.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І досі сниться: під горою...", 1850 - Минули літа молодії,
Холодним вітром од надії
Уже повіяло. Зима!
Сиди один в холодній хаті,
Нема з ким тихо розмовляти,
Ані порадитись. Нема!
Анікогісінько нема!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минули літа молодії...",1860
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
