Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Нi про що не турбуватися, ні за що не переживати – значить не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – це рух.
Григорій СКОВОРОДА - Наскiльки трудне все те, що непотрiбне дурне! Наскiльки легке і солодке все, що істинне і потрiбне.
Григорій СКОВОРОДА - Не знайдеш дня без темряви і свiтла, а року без зими і тепла...Не знайдеш і стану, щоб iз гiркого та солодкого не був змiшаним... Так весь світ складається... Протилежнe протилежному сприяє.
Григорій СКОВОРОДА - Видно, що життя живе тоді, коли думка наша, люблячи істину, любить висліджувати стежинки її, і, зустрівши око її, торжествує і радіє з цього незаходимого свiтла.
Григорій СКОВОРОДА - Існування означає: родитися, годуватися, рости і зменшуватися, а життя є плодопринесення, яке проросло вiд зерна істини, що царить в серці їх.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Як маєш погано орати, то краще в поле не виходити.
- Як погано орати, то лучше випрягти воли, (або: як погано чоловік з жінкою).
- Як на суху землю, то нехай лучше в мішку стоїть.
- Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою.
- Маю висіти за одну ногу, волію за обидві.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Сказав, як у дзвін ударив.
- Сказав, як у око вліпив.
- Сказала, як ножем у серце вдарила.
- Скалить зуби, як собака.
- Скалиться, як собака на висівки.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Сумнів — півшляху до мудрості.
Публій Сир. - Суперечка прирівнює розумних і дурнів — і дурні це знають.
Олівер Венделл Холмс. - Суспільство винайшло три способи тримати людей у рабстві: насильство, гроші й свободу.
Габрієль Лауб. - Суть доброї реклами не в тому, щоб подарувати надію, а в тому, щоб розпалити жадібність.
Чарльз Адамс. - Суть інтелектуалізму — аналіз.
Георг Зіммель.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Шлюб – найкращі ліки від кохання.
Олександр СУХОМЛИН - Страшніше собаки може бути лише її хазяїн!
Олександр СУХОМЛИН - До одруження вважав себе ліриком... Після весілля став філософом.
Олександр СУХОМЛИН - Найлегше втратити лице, ховаючи очі.
Олександр СУХОМЛИН - Чим більше помилок у юності, тим цікавіші мемуари!
Олександр СУХОМЛИН
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ти криниця туги,
Що в безмежний простір До добра і краси Підіймає мій зір. Богдан ЛЕПКИЙ "Атогого", 1902 - Співають, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди: Цілуй, цілуй, цілуй її — Знов молодість не буде! Олександр ОЛЕСЬ "Чари ночі", 1904 - Вона пройшла і зникла десь у сизій млі...
І ніби з нею все пройшло навіки: Весна, бажання і утіхи, І вся краса життя й землі. Олександр ОЛЕСЬ "Вона ішла... але здавалося мені...", 1905 - Про душу не мов мені, мила,
Подай коралеві уста, Рам'ям обвинись щосила, Красуне, сміхуне пуста. Я в душу красуні не вірю, Я вірю в красуні уста! Василь ЩУРАТ "Про душу не мов мені, мила..." - Одну, та щиро любити, двох не голубити.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "В неділю рано зілля копала", 1909
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|