Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Однаковий гріх – гідне хвали гудити, і ганебне вихваляти.
Георгій - Красою вважай благий розум.
Георгій - Краса місту – мудрість з мужністю, а тілу – прикраса, душі – слово мудре, справі – доброчинство, слову – істина, а противник їх – безчестя.
Георгій - Годиться мужам і жонам слово й діло, гідне похвали, вихваляти й вшановувати, а все ганебне гудити.
Георгій - Не краса доброобразним робить лице того, хто дивиться, а почуття.
Сирах
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Погана та дівка, що сама себе хвалить.
- Робота сама за себе скаже.
- Добро само себе хвалить, а зло похвали не гідне.
- Дочку мати хвалила — поки з рук звалила.
- Хороша дочка, як мати хвалить (якби хто з боку похвалив).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Війна, як вода,— в одного бере, другому дає.
- Військо йде, як мак цвіте.
- Військо наступило, як чорна хмара.
- Вік жива, як сорока на тернині: вітер повернувся — полетіла.
- Вік ізжила, як у ступі стовкла.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Життя схоже на 10-швидкісний велосипед. Більшість передач ми ніколи не використовуємо.
Чарльз Шульц - Життя це не пошук себе. Життя це створення себе.
Бернард Шоу - Життя це те, що трапляється поки ми зайняті плануванням інших речей.
Джон Леннон - Жорстокість старих вигострює зуби молодим. Жорстокість молодих перетворює старих на крокодилів.
Бруно Ферреро - Жорстокість, як і будь-який інший порок, не потребує причини. Жорстокості потрібна тільки можливість.
Джордж Еліот
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Шанси у нас завжди є, а от коштів для їх реалізації немає.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Шокова терапія цін: волосся вшанувало її вставанням дибки.
Флоріан БОДНАР - Що варті гілки влади, якщо на них нічого не родить?
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Що то дятел: настукає, перед тим як з’їсти.
Флоріан БОДНАР - Що у політика в голові — це комерційна таємниця.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Людина єсьм... Де взять такої вдачі,
Щоб примхи всі украй перемогти?
Нікчемних мрій ті пориви гарячі...
Як їх забуть? Куди від них втекти?
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Людина єсьм...", 1894 - Книги — морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
Іван ФРАНКО
"Строфи", 1895 - Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин
На себе самохіть кладе кайдани,
І кажуть всі: варт віл свого ярма,
Дивіться, як покірно тягне рало!
Ні, ймення слов'янина недарма
Синонімом раба між людьми стало!
Леся УКРАЇНКА
"Slavus-sclavus", 1895 - Ненавиджу красу, і силу,
І світло, й пісню, і життя,
Ненавиджу любов, чуття, —
Одно люблю лиш — забуття,
Спокій, безпам'ятну могилу.
Іван ФРАНКО
"В алеї нічкою літною...", 1896 - В моїх очах чоловік щось дійсно божеське, хоч — як ви раз казали — він має своє коріння в землі. Він може розвинутися в прегарний цвіт, але до того треба волі, треба борби і відречення.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Царівна", 1896
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
