Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- I багато хто з перших останнiми стануть, а останнi - першими.
Євангеліє від св. Матвія - Багато покликаних, та вибраних мало.
Євангеліє від св. Матвія - Видайте кесаревi кесареве, а Боговi - Боже.
Євангеліє від св. Матвія - Хто бо пiдноситься, буде понижений, хто ж понижається, той пiднесеться.
Євангеліє від св. Матвія - Не залишиться тут камiнь на каменi, який не зруйнується.
Євангеліє від св. Матвія
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Рушив розумом, як здохле теля хвостом.
- Рожжуй, та ще й у рот положи.
- Йому треба так, як лопатою класти (не хутко розбірає діло).
- Сліпій курці усе пшениця.
- Напитав Сорок Святих і без Великого Посту.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Голос, як у цимбал, а сам, як шакал.
- Голосить, як по мертвому.
- Голосний, як дзвін, а дурний, як довбня.
- Голосочок, як дзвіночок.
- Голубе, як небо.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Ми схильні вірити тим, кого не знаємо, бо вони нас ніколи не обдурювали.
Семюель Джонсон. - Ми, ті, хто говорить, знаємо те, що висловлюємо, анітрохи не краще за тих, хто нас слухає.
Моріс Мерло-Понті. - Ми хотіли як краще, а вийшло як завжди.
Віктор Черномирдін. - Ми читаємо, щоб сказати, що ми це читали.
Чарльз Лем. - Ми шукаємо правду, але знайти її хотіли б там, де нам подобається.
Марія Ебнер-Ешенбах.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Мода, що ніколи не старіє, – Євин костюм.
Микола СЛЬОЗКО - Молодий був у відчаї: куди спочатку везти наречену – до загсу чи до пологового будинку?
Микола СЛЬОЗКО - Навіщо деяким совість, коли у них є приватна власність!
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Навіщо думати про народ? У нього своя голова.
Іван МЕЛЬНИК - Надоптиміст: кричав «Ура!», утікаючи.
Микола СЛЬОЗКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Украдене щастя.
Іван ФРАНКО Назва драми, 1893 - Порадьмося вічем, як правда, свободним,
Руїнні гріхи з себе змиймо, І духом незлобним, умом благородним Культурі спасенній служімо. Пантелеймон КУЛІШ "Заспів", 1893 - Живу я розумом, а серце тихо спить.
Пантелеймон КУЛІШ "Шукання — викликання", 1893 - Людина єсьм... Де взять такої вдачі,
Щоб примхи всі украй перемогти? Нікчемних мрій ті пориви гарячі... Як їх забуть? Куди від них втекти? Павло ГРАБОВСЬКИЙ "Людина єсьм...", 1894 - Книги — морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. Іван ФРАНКО "Строфи", 1895
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|