Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто дочекаеться кiнця у вiчноплинному джерелi!
Григорій СКОВОРОДА - Свiт напочатку тiшить, а потiм мучить i карає.
Григорій СКОВОРОДА - Все – трава i лушпиння, все – х i тiнь, все минає; серцем же людина вiчна.
Григорій СКОВОРОДА - Ти робиш найкращу i для тебе рятiвну справу, коли твердо йдеш шляхом доброго глузду.
Григорій СКОВОРОДА - Як нерозумно випрощувати те, чого можеш сам досягти
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Неначе вогонь пече.
- Аж мороз мене бере.
- Так і дух мені запирає. Зі сирого душу пре.
- Так волохи (волосся на руках і т.п. – в лихоманці) і поставали.
– Так сироти (ніби піхурці по тілі — теж в лихоманці) і повставали.
- Так мене жар ухопив.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Місяць лютий спитає чи взутий,
- Мороз - аж іскри сипляться.
- Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.
- Синиця пищить - зиму віщить.
- Січень не так січе, як у вуха пече.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Заголовок — справа фахівців з маркетингу, а не фахівців з журналістики.
Гарольд Еванс. - Заголовок з цитатою або просто в лапках привертає увагу ще 28% читачів.
Девід Огілві. - Задати важке запитання легко.
Вістей Х'ю Оден. - Задоволення, з яким сприймають насильство, що вчиняють над екранним персонажем, перетворюється на насильство над самим глядачем.
Теодор Адорно. - Зазирнув я якось за лаштунки до маріонеток: біля мотузок також маріонетки. Далі мене не пустили.
Станіслав Єжи Лец.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Лиш народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі.
Ліна КОСТЕНКО - Лише сильним дано право на безсмертя...
Олександр Довженко - Любіть Україну, або ідіть геть!
Держава понад партії, нація понад класи.
Симон Петлюра. - Любов — це одне з найкращих психічних захворювань.
Григір Тютюнник - Людина виростає зі Свідомості Духу, вона є Квіткою Дерева Життя, вона несе в собі всю могутність свого Батька, як зерно несе всю потенцію рослини.
Олесь БЕРДНИК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Повій, вітре тихесенький,
З-за синього моря,
Та принеси в Україну
Козацькую волю!
Олександр КОНИСЬКИЙ
"Вітер", 1882 - Обняти світ залізними руками
Силкуєшся, щоб людському уму
Спорудити з продажними попами
Вселенськую безвиходну тюрму.
Пантелеймон КУЛІШ
"Слов'янська ода", 1882 - Я не боюсь тюрми і ката,
Вони для мене не страшні.
Страшніш тюрма у рідній хаті,
Неволя в рідній стороні.
Олександр КОНИСЬКИЙ
"Я не боюсь", 1883 - "Господи, Господи! — подумала мати, — попереучували моїх діток на один бік: з тієї ляховка вийшла така, що з голими руками й не приступай; а цей москалем став. Пропащі світи!"
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ
"Люборацькі", 1886 - Та чи є ж пекло гірше, як з кацапом жити!
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ
"Люборацькі", 1886
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
