Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що може бути солодше за те, коли любити прагне до тебе добра душа.
- Надмiр породжує пересит, пересит – нудьгу, нудьга ж – душевну тугу, а хто хворiє на це, того не назвеш здоровим.
Григорій СКОВОРОДА - Любов виникає з любовi; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Хiба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ходi не дотримує мiри?
Григорій СКОВОРОДА - Як купцi вживають застережних заходiв, аби у виглядi добрих товарiв не придбати поганих i зiпсутих, так i нам варто якнайретельнiше пильнувати, щоб, обираючи друзiв, цю найлiпшу окрасу життя, бiльше того, – неоцiненний скарб, з недбальства не натрапити на щось підроблене.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Бог нам дав, і людям вділяймо!
- Хто дає, той і має.
- І над собакою повинні ласку мати.
- Добра воля стане за учинок.
- Хто дасть, той князь, хто не дасть той грязь.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Веди за тваринами старанний догляд - будеш мати прибуток.
- Велика риба у малій воді не водиться.
- Велике дерево дає більше тіні, ніж фруктів.
- Велике дерево росте поволі.
- Велике діло - опеньки.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Хто так часто обманював тебе, як ти сам?
Бенджамін Франклін - Хто у вірності не клявся ніколи, той ніколи її і не порушить.
А. Платен - Хто хоче досягти того, чого бажає, нехай бажає досяжного.
Хуан Мануель - Хто хоче подобатися у світі, той повинний заздалегідь примиритися з тим, що його стануть там вчити давно відомим речам люди, що уяви про них не мають.
Нікола Шамфор - Хто шукає, тому призначено блукати.
Йоганн Вольфганг ҐЕТЕ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Бізнесмени для чиновників — золота жила.
Юрій РИБНИКОВ - Кумира створюють, щоб зробити з нього козла від¬пущення.
Юрій РИБНИКОВ - Для нашої еліти — всі двері відкриті.
Юрій РИБНИКОВ - Правду причепурили, — і вона стала красивою брех¬нею.
Юрій РИБНИКОВ - Не в грошах щастя, якщо вони лежать в Ощадбанку.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Як Одіссей, натомлений блуканням
По морю синьому, я — стомлений життям —
Приліг під тінню сокора старого,
Зарився в листя і забув про все.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Як Одіссей, натомлений блуканням...", 1918 - І гнеться дерево від плоду,
І не страшний, моє дитя,
Нам час останнього походу
Без вороття — без вороття.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Вже червоніють помідори...", 1918 - Як страшно!.. Людське серце
До краю обідніло!
Павло ТИЧИНА
"Сонячні кларнети", 1918 - Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух —
Лиш Сонячні Кларнети.
У танці я, ритмічний рух,
В безсмертнім — всі планети.
Павло ТИЧИНА
"Не Зевс, не Пан...", 1918 - Чому ж ми, прокляте покоління,
чому ж ми не можемо ніяк зійтись,
не можем стати до роботи
і оновити землю?
Павло ТИЧИНА
"В космічному оркестрі". 1921
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
