Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Однаковий гріх – гідне хвали гудити, і ганебне вихваляти.
Георгій - Красою вважай благий розум.
Георгій - Краса місту – мудрість з мужністю, а тілу – прикраса, душі – слово мудре, справі – доброчинство, слову – істина, а противник їх – безчестя.
Георгій - Годиться мужам і жонам слово й діло, гідне похвали, вихваляти й вшановувати, а все ганебне гудити.
Георгій - Не краса доброобразним робить лице того, хто дивиться, а почуття.
Сирах
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як слава людська не росте, і скільки вона не значить, всі дії людські й діла лиш камінь один означить.
Караїмське - Смерть — золота ковдра.
Караїмське - Старий вовк — посміховисько для собаки.
Караїмське - Те, що на твоєму тілі, змиє вода.
Караїмське - Забрала смерть шайтана — і злочинів не стало.
Караїмське
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дужий, як орел.
- Дужий, як слон.
- Думав розумом, як дохле теля хвостом.
- Думка, як той ворон кряче.
- Дурна, аж носом баньки дме.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Усе, що відбувається з нами, залишає той або інший слід у житті. Усі беруть участь у створенні нас такими, якими ми є.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Хоча хлопчиська побивають жаб каменями заради забави, але жаби вмирають по-справжньому.
Плутарх - Хто не горить, той коптиться. Це — закон. Хай живе полум’я життя!
Микола Островський - Щоб усе життя нічого не робити, треба мати визначні здібності.
Михайло Генін - Якщо людина починає цікавитися сенсом життя або його цінністю — це значить, що вона хвора.
Зиґмунд Фрейд
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ми все шукаємо нові шляхи замість того, щоб утримувати в порядку старі дороги.
Роман КРИКУН - Ми за ціною не постоїмо. Були б тільки гроші.
Володимир ШАМША - Ми і вовка від овець захистимо, якщо він нам кількох пообіцяє.
Флоріан БОДНАР - Ми і гори зрушимо, як тільки покінчимо з лісами.
Флоріан БОДНАР - Ми сильні нашою любов’ю до України.
Микола Міхновський
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Над ставом місяць тихо став,
І ліс задумався на чатах.
Бліді були твої уста,
А в мене зацвіли шкарлатом.
Наталя ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА
"Над ставом місяць тихо став...", 1934 - Палає ніч пташиним співом.
Хто ж, люба, ложе нам постелить?
Дивись, як сяє мерехтливо
У вікна місяць — чару келих.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Весільна ніч", 1935 - І, відділившись від юрби,br> загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Два серця", 1935 - Послухай: б'є весільний бубон
і клени клоняться, мов пави.
В твоє волосся, моя люба,
заплівся місяць кучерявий.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Весільна", 1935 - Радосте моя синьоока,
Моя радосте мила,
Як зоря, що високо
Наді мною спинилась.
Юрій ЛИПА
"До панни...", 1938
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Щоб хотілось і моглося, було де і було з ким!
- Давайте вип’ємо за наших ворогів. За те, щоб у них все було: і автомашина, і гараж, і гарна хата, і дача.
І щоб у них скрiзь стояли телефони.
І щоб по тих телефонах вони завжди набирали 01, 02, 03, 04!
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
