Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.
Григорій СКОВОРОДА - Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.
Григорій СКОВОРОДА - Тінь яблуні не заважає.
Григорій СКОВОРОДА - Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.
Григорій СКОВОРОДА - Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Гострий ніж швидше відріже шмат.
- Грамота — не хвороба: літ не збавить.
- Грамоті вчиться — завжди пригодиться.
- Гречана каша сама себе хвалить.
- Грамотний — видющий, на все тямущий.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Мовчить, як без'язикий.
- Мовчить, як води в рот набрав.
- Мовчить, як мумія.
- Мовчить, як німий.
- Мовчить, як сорока в гостях.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Радіо — для тих, хто любить вухами. Телебачення — для тих, хто любить очима. Журнали — для тих, хто любить руками. А газети для кого?
NN - Радіо — засіб масової інформації, слухаючи який, ще ніхто не зіпсував зору.
Волт Стритифф. - Радіо — засіб масової інформації, який ніколи не показує старих фільмів.
Лестер Климек. - Радіо — театр уяви.
Джек Сміт. - Радіо — це вулик, у якому гуде цілий світ.
К. Евон.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Кожен інтелігент, що публічно промовляє: зо сцени, в церкві, в суді, в школі, на зборах, на відчитах і т. ін., обов?язаний промовляти тільки соборною літературною мовою й вимовою.
Іван Огієнко - Добра літературна вимова — то ознака правдивої інтелігентности людини.
Іван Огієнко - Церковні проповідники по містах повинні виголошувати свої казання тільки соборною літературною мовою з доброю літературною вимовою. Тільки по глухих сільських церквах можна проповідувати й місцевою мовою.
Іван Огієнко - Не вільно занадто скоро міняти правопису, бо це понижує загальну „грамотність“ народу.
Іван Огієнко - Кожна культурна свідома нація в даний момент має тільки один правопис, обов?язковий для всіх її племен.
Іван Огієнко
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Та на зорі,
В золотаву пору Птиці зелені Рвонулись вгору. Тільки злетіть Не змогли, не зуміли: Тісно було, Переплутались крила. Ліна КОСТЕНКО "Папороть", 1957 - Сонце низенько, вечір близенько —
Вийди до мене, моє серденько! Ой вийди, вийди та не барися, Моє серденько розвеселиться. Лірично-побутова пісня - Ой не світи, місяченьку, не світи нікому
Тільки світи миленькому, як іде додому Світи йому ранесенько та й розганяй хмари А як же він іншу має, то зайди за хмари. Лірично-побутова пісня - Жили ми з тобою, як голубів пара,
Тепер розійшлися, як чорная хмара. Лірично-побутова пісня - Зелененький барвіночку, стелися низенько,
А ти, милий, чорнобривий, присунься близенько. Зелененький барвіночку, стелися ще нижче, А ти, милий, чорнобривий, присунься ще ближче. Народна пісня
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|