Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не в тім убогість, коли добро зменшиться, а в тім, що жадоба збільшується.
Платон - Красти власність – низько, привласнювати – ганебно.
Филимон - Шануй батька свого й матір свою і люби ближнього свого, як себе.
Євангеліє - Батьки посеред божественного єства і людського перебувають, торкаються обох. Людського роду, бо створені і знов зотліють, а божественного, бо народили і небуттєве до буття привели.
І як Бог до тварі, так і батьки до чада, бо мов Бог несущим існування подарував, також ці силі його - Належить синові рабом бути отцю своєму і більше, ніж справжньому рабу: бо єством син уже раб отцю, а раб – за законом.
Аристотель
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Сверблячі руки він має.
- Окуляри втерти.
— ... треба на очі поставити.
— ... під очі поставити.
- Утерти кабаки.
- Збити паскудника.
- Ляща в пику дати.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гарна, як телиця, а розумна, як ягниця.
- Гарна, як ягідка.
- Гарний, що й не розказати.
- Гарний, як вогонь (як іскра).
- Гарний, як з клоччя батіг.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Тільки дурні можуть бути непохитними у своїй упевненості.
Монтень - У кожної людини три характери: той, який йому приписують; той, який він сам собі приписує; і, нарешті, той, який є насправді.
Віктор Гюґо - У щастя людського
два рівних є крила:
Троянди й виноград —
красиве і корисне.
Максим Рильський - Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Павло Тичина - Як мені даровано багато,
скільки в мене щастя, чорт візьми!
— На землі сміятись і страждати,
Жити і любить поміж людьми!
Василь Симоненко
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Коли діти перестають запитувати, маса запитань виникає у їхніх батьків.
Леонід СУХОРУКОВ - Буває, що здатність робити помилки переростає у майстерність.
Леонід СУХОРУКОВ - Краще вчасно братися за розум, ніж хапатися потім за голову.
Леонід СУХОРУКОВ - Щоб виховати янгола, потрібне диявольське терпіння!
Леонід СУХОРУКОВ - Нелегко бути Богом серед атеїстів.
Леонід СУХОРУКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності...
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Valse melancholique", 1898 - Поезіє! сопутнице моя!
Ти — теплий, животворний промінь сонця,
Ти — тихий місяць, що в тюрмі сія
З закуреного темного віконця.
Агатангел Кримський
"Поезіє! сопутнице моя!", 1898-1901 - Несказане, невимовне
Кобза промовляє
І святими почуттями
Серце надихає.
Пантелеймон КУЛІШ
"Маруся Богуславка", 1899 - Ні! я суб'єктивний,
Я — з егоїстичних:
Все чуттів шукаю
Тонко естетичних.
Агатангел Кримський
"Світові скорботи", 1901 - До мене, як горожанина,
Ставляй вимоги — я людина.
А як поет — без перепони
Я стежу творчості закони.
Микола ВОРОНИЙ
"Іванові Франкові", 1902
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
