Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не спокушай Господа Бога свого!
Євангеліє від св. Луки - Лiкарю, уздоров самого себе!
Євангеліє від св. Луки - Жоден пророк не бувас приємним у вiтчизнi своїй.
Євангеліє від св. Луки - I як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чинiть i ви.
Євангеліє від св. Луки - Прощайте, то простять вам.
Євангеліє від св. Луки
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Береженого і Бог береже, а козака шабля стереже.
- Бережи вас, Боже, від тюрми, від суми та від лихої жінки.
- Бережи одежу знова, а здоров'я змолоду.
- Бережи, як зіницю ока.
- Бережись підлесливого, а на ласкавого не здавайся.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Засміялася, ніби сонце зійшло.
- Заснував, як павук муху.
- Засоромився, як дитина.
- Заспівала, мов соловейко защебетав.
- Застукав його, як чайку на гнізді.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Людина вимiрюється не з нiг до голови, а вiд голови до неба.
Конфуцiй - Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою.
Сааді - Людина не може створити навіть хробака, тому він створив десятки богов.
Монтень - Людина повинна бути легкою, як птах, а не як пір’їнка.
Поль Валері - Людина, не здатна уявити коня, що мчить по помідору — ідіот.
Андре Бретон
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Хто пристосовується до чужого “я”, той відстосовується від рідного.
Лев СИЛЕНКО - Могутній той народ, який має синів, об’єднаних Любов’ю до Вітчизни.
Лев СИЛЕНКО - Людина, віддано й розумно закохана у Відвагу, звідує таїни щастя людського.
Лев СИЛЕНКО - Серця людські завжди належали відважним.
Лев СИЛЕНКО - Май Відвагу вибачити тому, хто кривдив тебе по глупоті.
Лев СИЛЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Людино, що твої водіння,
віками значені сліди?
Оце впокоєне струміння
прозрінь, радіння і біди.
І що усі твої напасті,
і сподівання, і жалі,
як по Вітчизні вічні страсті
горять, як зорі на шпилі.
Василь СТУС
"Земля гойдається...", 1977 - Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
У чорній стужі сонце України,
а ти шукай — червону тінь калини,
на чорних водах тінь її шукай.
Василь СТУС
"Пам'яті Алли Горської", 1977 - Верни до мене, пам'яте моя,
Нехай на серце ляже ваготою
моя земля з рахманною журбою.
Хай сходить співом серце солов'я в гаю нічному.
Василь СТУС
"Верни до мене, пам'яте моя...", 1977 - За обрієм обрій, за далями далі, -
допоки напруглий не вигасне день, —
погребли тополі в глибокій печалі
своїх калинових, вишневих пісень,
бо вже ослонився безокрай чужинний,
і гнеться в жалобі кривавий розмай.
Прощай, Україно, моя Україно, чужа
Україно, навіки прощай!
Василь СТУС
"Остання пісня", 1977 - А я живу в Божій волі —
Не дав мені Господь долі.
Народна пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
