Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Немає такої небезпеки, якої можна було б уникнути, не наражаючись на іншу небезпеку.
Публілій Сар - Непомірні податки — це шлях, що викликає розбій, збагачення ворога і призводить до загибелі держави.
Сюнь-Цзи. - Непорушна основа держав — справедливість.
Піндар - Непохитна вдача найшвидше здається.
Софокл - Нерозумно боятися неминучого.
Публій Сір.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Від чорта відхрестишся, відмолишся, а від нього дурня і ломакою не відібєшся.
- Ані від нього відмолитися, ані відхреститися.
- Нехай тобі сто чортів.
— ... і сіра свитка.
— Нехай сто бісів твоїй матері.
- Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе.
- І ладаном не викуриш. На твоє лихо зроблю.
— Зроблю тобі на злість.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гине, мов риба без води.
- Гине, як риба за водою.
- Гірка, як редька.
- Гірке його життя, як полинь.
- Гіркий світ, як полинь, гірко мені жити в нім.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Абсурдно ділити людей на гарних і поганих. Люди бувають або чарівні, або нудотні.
Оскар Уайльд - Багато без чого може обійтись людина, лише не без людини.
Берне - Багато величного є на землі, але немає нічого більш великого, ніж людина.
Софокл - Багато з тих, хто здійснює найганебніші вчинки, говорить чудові речі.
Демокріт - Без носа людина – чорт знає що: птах не птах, громадянин не громадянин, – просто візьми, та й викинь у віконце!
Микола Гоголь
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Професійна естрада: люди різних професій.
Юрій РИБНИКОВ - Класики завжди звучать сучасно.
Юрій РИБНИКОВ - Вчиться у класиків — писати гусячими перами.
Юрій РИБНИКОВ - У морі слави геніїв купаються їхні біографи.
Юрій РИБНИКОВ - Навіщо читати довгий роман, якщо є коротка рецензія на нього ?
Юрій РИБНИКОВ — Що слава? — вигукнув гуморист. — Сміх та й годі !
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Проблема безґрунтянства — це, може, найхарактеристичніша проблема XX сторіччя... Всі історичні процеси нашого часу ніби спеціально спрямовані на те, щоб позбавити людину ґрунту.
Юрій ШЕРЕХ
Зустрічі з Заходом", 1950 - Радянська система прекрасно знає, що цілком політизована людина — це вже не людина, а раб чи робот. Цього не знає, на жаль, більшість еміграції.
- Бій під Полтавою Петрові виграли українські Кочубеї.
Юрій ШЕРЕХ
"Москва, Маросейка", 1954 - Але одне безперечно: мине радянське панування. Російські загарбники стануть спогадом, як спогадом стали німецькі.
Юрій ШЕРЕХ
"Правда почуттів...", 1954 - Звичайно, наші спільноти — це спільноти разом пережитого смутку й горя. Смуток тихіший і відлюдний, але в'яже сильніше.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ
"Загублена українська людина", 1954
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
