Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Будь-яка істинна наука, відлучена від правди та іншої благодаті, то не наука, а лукавство.
Платон - Отак як бджолу бачимо, що по всіх садах і квітах літає та від кожного користь приймає, так і юнаки, навчаючись філософії і на вишину мудрісну воліючи піднестись, звідусіль найцінніше збирають.
Сократ - Якийсь філософ мав двох учнів, одного тупого, але книголюбця, а іншого кмітливого, але ледащого, то й каже: "Йдіть обидва під землю, бо ти хочеш вчитись, та не можеш, а ти можеш, та не хочеш". Коли спитали його, яку користь отримав він від філософії, відповів: "Як самовільно чинити те, що дехто чинить зі страху перед законом".
Сократ - Ліпше пізно навчитись, ніж ненавченим бути.
Філістіон - Хлібороб землю м'якшить, а філософ – душу.
Філістіон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- У них драгунська совість.
- Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне.
- Нема тобі ні стиду, ні бриду.
- Соромота вийти за ворота.
— Сором буде тобі за воротами.
- Стидно і в очі появитись.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Моя жіночка, як картиночка.
- Мутить, як під греблею біс.
- Мутить, як той вир.
- М'який, як пампух.
- М'який, як подушна.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Гіршого немає, ніж закохатися без взаємності у власну дружину.
Габріель Лауб - Глядацька зала починає сміятися, як тільки почнуть реготати кілька глядачів. Усі труднощі в тім, щоб розсмішити цих декількох.
Марсель Ашар - Гнів — зброя безсилля.
Софія СЕГЮР - Говори тихо тримаючи напоготові великий кийок, і ти далеко підеш.
Теодор РУЗВЕЛЬТ - Говорила ж Лівія, що голий чоловік для порядної жінки не що інше, як статуя.
Мішель МОНТЕНЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Перший млинець кавалком. Другий — цілою макітрою.
Дмитро СВІНЦІЦЬКИЙ - Перший постріл завжди раптовий.
Тарас БЕДНАРЧИК - Питаєте, що буде після люстрації? Те ж, що і завжди, — реабілітація.
Володимир ШАМША - Питаєте, що відбувається в наших судах? Страшний суд, панове, страшний суд!
Володимир ШАМША - Питати нема з кого, всі вже перефарбувались.
Олександр ПЕРЛЮК.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Може, верну знову
Мою правду безталанну,
Моє тихе слово.
Може, викую я з його
До старого плуга
Новий леміш і чересло.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чигирине, Чигирине...", 1844 - Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим...", 1845 - А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди.
- Щоб знать людей, то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила і паперу.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Передмова до нездійсненого видання "Кобзаря"", 1847 - О думи мої! о славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся... але не каюсь!..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"N. N."("О думи мої! о славо злая!"), 1847
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
- Укриваймося сонцем і літнім дощем,
Диво-росами, степом налитим,
Укриваймося сіном, жіночим плечем —
Вороги ж наші, браття,
Нехай укриваються плитами!
Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
