Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Якщо ти здоровий, радiю; якщо ти до того ще й веселий – радiю ще бiльше, бо веселiсть – це здоров’я гармонiйної душi. Душа, вражена яким–небудь пороком, не може бути веселою.
Григорій СКОВОРОДА - Немає бiльшоi муки, як хворiти думками, мучитись серцем, мерзнути душею вiд холодного скрежету і відчаю. О, коли б ми цього морозу хоча б вполовину боялись!
Григорій СКОВОРОДА - ...коли хто веселий, той і в хворобi здоровий. Не всякий, тілом здоровий, весело живе. Тож видно, що одна річ здоров’я й інша річ – веселість душi.
Григорій СКОВОРОДА - О, якби у мене був духовний меч! Я б знищив у тобi скупість, убив розкiш і дух нетверезості, вразив би честолюбство, розтрощив би марнолюбство...
- З плодiв та i того, який кiнець, суди всяку справу.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як ти мені осточортіла.
- Оце пристав! Наче вош до кожуха.
— Держиться, як вош кожуха.
- Причепився, як репях.
— ... до кожуха.
- Учепився, як гріх села.
- Вчепився, як злидні боднара.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- У мене стільки грошей, як у жаби пір'я.
- У мене стільки грошей, як у цигана свиней.
- У неї розуму, як у кози хвоста.
- У нього натура, як у тура.
- У нього совісті, як у шолудивого волосся.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Маю фантомний біль: мозку нема, а голова болить.
В'ячеслав Верховський. - Межі моєї мови означають межі мого світу.
Людвіг Вітґенштейн. - Межі нашого слуху. Чують тільки ті запитання, на які спроможні знайти відповідь.
Фрідріх Ніцше. - Мемуари — атомна бомба пенсіонерів.
Поль Рено. - Мемуари — публічна сповідь у гріхах своїх ближніх.
NN
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Жіночі ноги не старіють, старіють лише наші погляди на них.
Флоріан БОДНАР - Журнали — для тих, хто любить руками. А газети для кого?
NN. - З гласнiстю одна неяснiсть: коли команда буде їй погаснуть.
Ростислав ДОЦЕНКО - З кожним роком все важче зав’язувати вузлики на пам’ять.
Юрій РИБНИКОВ - З коханим рай не тільки в курені, а й у «хатинці».
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Озиваєшся, скрипко, тіла свого повнотонням,
у пісні пристрасті шал і чистості жаль.
Раптом ця ніч, це одкровення червоне,
коли приходить кохання великий скрипаль.
Ігор КАЛИНЕЦЬ
"Музика", 1968 - Тепер уже правда у панів під ногами,
А щира неправда сидить між панами!
Тепер уже правду ногами топтають,
А щиру неправду медом-вином напувають!
Тепер уже правда у панів у недолі,
А щирая неправда у добрій волі.
Народна пісня - Ой що росте без коріння,
А що біжить без повода,
А що цвіте да без цвіту?
Камень росте без коріння,
Вода біжить без повода,
Папороть цвіте да без цвіту.
Русальна пісня - Було літо, було літо, — та й стала зима,
Насіяла чорнобривців — тепера нема.
Весільна пісня - То як стали словами промовляти,
Отцеву і матчину молитву споминати,
Став Господь милосердний їм помагати,
Стало Чорне море утихати;
То так то утихло,
Ніби не гуляло.
"Дума про бурю на Чорному морі"
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
