Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хiба не мертвою є душа, позбавлена iстинної любові?..
Григорій СКОВОРОДА - Що дає основу? – Любов. Що творить? – Любов.
Григорій СКОВОРОДА - Що зберiгає? – Любов, любов. Що дає насолоду? – Любов, любов, початок, середина кінець, альфа і омега.
Григорій СКОВОРОДА - Любов ніяким чином не може бути вiчною і мiцною, якщо породжується тлiнними речами, тобто багатством...
- Все минає, любов же нiколи, все тебе облишить, крiм любого, в тобi сущого.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- На вечірню уже гонять, та нас не загонять.
- Нехай дзвонять — їх на панщину не гонять.
- Куди ходім, то ходім — аби не до церкви.
- Коли не прийду до церкви, то все паски святять, або колядують.
- Бог Богом, а люди людьми.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Побіг, як собака за возом.
- Побілів, як глина.
- Побілів, як крейда.
- Побілів, як полотно.
- Побілів, як стіна.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- При монархії правосуддя виходить від короля. При республіці воно має виходити від народу.
Віктор Гюго (1802-1885), французький письменник - Про владу або добре, або правду.
Геннадій Малкін - Про свободу треба судити за ступенем свободи найнижчих.
Джавахарлал Неру (1889-1964), політичний і державний діяч Індії - Прогрес — це спосіб людського буття.
Віктор Гюго (1802-1885), французький письменник - Птах у клітці — навіть наполовину не птах.
Генрі Уорд Бічер (1813-1887), американський громадський діяч
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Як тільки зметикували на трьох, метушня припиняється.
Флоріан БОДНАР - Як тільки приставляють до скроні дуло пістолета, починає дратувати, що воно таке холодне.
Флоріан БОДНАР - Яка багата наша мова: письменник пише, дописувач дописує, учень списує, директор підписує, бюрократ відписує, лікар прописує, писар переписує, слідчий записує, інспектор виписує, судовий виконавець описує...
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ - Яка різниця між чиновником і свинею, якщо вони обоє годуються з корита?
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Якби нам здоров’я колорадського жука, ми б і не за такого здорожчання випивки вижили.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Я світ увесь сприймаю оком,
бо лінію і цвіт люблю,
бо рала промінні глибоко
урізались в мою ріллю.
Михайло ДРАЙ-ХМАРА
"Я світ увесь сприймаю оком...", 1925 - Блискучий сніг, колючий вітер,
гудуть натягнуті дроти.
Шляхів нема, немов хто витер,
і важко проти вітру йти.
Михайло ДРАЙ-ХМАРА
"В село", 1925 - Солодкою стрілою пізній цвіт,
Скрадаючися, приморозок ранить.
Дзвенить земля, як кований копит.
Зима прийде — і серця не обманить.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Людськість", 1929 - Чекає осінь винозора,
од багру й золота ясна:
Як грона винні в неї груди,
уста ж, мов келихи вина.
Богдан Кравців
"Чекає осінь", 1933 - Горять скрипки в весільній брамі,
на ній стобарвний прапор дня.
Іду в захопленні й нестямі,
весни розспіваної князь.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Князь", 1934
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
