Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Прагне мужність до зірок, боязливість — до загибелі.
Сенека - Праця дурня стомлює його.
Біблія. Екклезіаст; 10,15. - Призначення людини – в розумній діяльності.
Аристотель - Прихованих небезпек треба остерігатися найбільше.
Публілій Сір - П'яний робить багато такого, від чого, протверезівши, червоніє.
Сенека
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Бачить лиска, звідкіль блиска.
- Бачить око глибоко, а розум — ще глибше.
- Бачить око, та зуб не йме.
- Бачить під лісом, а не бачить під носом.
- Бачить чуже під лісом, а не бачить свого під носом.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Чорніє, мов горщик на кілку.
- Чорно, як на вдовиному полі.
- Чорнобрива, як руде теля.
- Чорнобрива, як ясочка.
- Чуб, як в їжака.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Пам'ять — королева фальсифікацій.
Андрій Коваль. - Парадокс — логічне висловлювання про абсурдну дійсність.
Генрик Ягодзинський. - Парадокс — це два кінці однієї істини.
Владислав Гжегорчик. - Парадокс — це істина, поставлена на голову, щоб на неї звернули увагу.
Ґільберт Честертон. - Парадокси найреальніші, бо їх неможливо спростувати.
Володимир Брюґґен.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- На жаль, є такі заклади, при вході до яких доводиться здавати совість у гардероб.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - На іспитах, як правило, тонуть ті, хто мілко плаває.
Віктор ІГНАТЕНКО - На крутих поворотах історії остання сідниця може стати першим лицем.
Юрій МЕЛІХОВ - Наближення свят як ніхто краще відчуває... печінка.
Василь МОМОТЮК - Набуте століттями розбазарюється протягом одного дня.
Василь МОМОТЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- А що має бджола з того, що мед збирає? А що має земля з того, що родить і нас годує? А що мають тато й мама з того, що мають нас і годують? Що, питаюся? Так уже Бог дав, і так мусить бути.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Вона (земля) підпливала нашою кров'ю і нашим потом. Кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її!
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Я зрікся мрій. Поважний і спокійний,
Собі сказав: мені не треба їх.
Повинність — ось той владар добродійний,
Що збереже мене від мук і лих.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Монолог", 1903 - Не слід бажати нічого над те, що здоровий розум показує можливим до осягнення.
Іван ФРАНКО
"Сойчине крило", 1905 - З журбою радість обнялась...
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
Олександр ОЛЕСЬ
"З журбою радість обнялась...", 1906
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
