Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Наскільки ж той нетямущий, що замість миру війну обирає.
Геродот - Несподіване зло засмучує кожну людину, зненацька заставши.
Коли ж очікуєш його, готовий до цього розум, спокуси минувши, легко чинить опір. - Очікування напастей ще до біди зміцнює того, хто очікує, ще до того, як прийдуть.
Діон - І прийшли до Нього учні і дивувались, що Він розмовляє з жінкою.
Євангеліє - Ліпше жити у пустелі з левом і гадюкою, ніж жити з жоною лукавою і язикатою.
Євангеліє
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Гучно, бучно, а п'яти мерзнуть.
- Дав би на молебень, та й собі потрібен.
- Давався скарб, та не зумів надбати.
- Давай зробимо удвох, бо самому нема чого.
- Давайте круту варить, бо рідкої ні з чого.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Як сонце грає.
- Як у батька за пазухою.
- Як чорт пугою нагнав.
- Яскравий, як дзеркало.
- Ясний, як день.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Люби своїх, щоб чужим хотілося.
А. Іванов - Любий колір — поки він чорний.
Henry Ford - Людська природа така, що люди набагато легше діходять згоди на основі негативної програми.
Фрідріх ХАЙЄК - Людям, у яких занадто багато отрути, не завадило б прикусити язик.
Євген КАЩЕЄВ - Магістри й аспіранти завжди впевнені, професори вже сумніваються.
Діно Комероссі
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Закон справедливості: хто має більше, ніж треба, той своє одержить.
Юрій РИБНИКОВ - Що там фільми жахів проти страхіття нашого життя!
Юрій РИБНИКОВ - Не в грошах корінь зла – в засобах їх добування.
Юрій РИБНИКОВ - А у нашої Феміди особливий крій хламиди — з величезними кишенями.
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - Армію, поліцію і зятя голодом не лікують.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І там степи, і тут степи,
Та тут не такії,
Руді, руді, аж червоні,
А там голубії,
Зеленії, мережані
Нивами, ланами,
Високими могилами,
Темними лугами.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"А. О. Козачковському", 1847 - Гори мої високії,
Не так і високі,
Як хороші, хорошії,
Блакитні здалека.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон"("Гори мої високії..."), 1847 - І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть
Неначе п'яний очерет
Без вітру гнеться.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І небо невмите, і заспані хвилі...", 1848 - За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"За сонцем хмаронька пливе...", 1849 - Верховино, світку ти наші
Гей, як у тебе та мило!
Як ігри вод, плине тут час,
Свобідно, шумно, весело.
Микола Устиянович
Верховинець", 1889
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
