Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Сiється гниле – виростає запашне, сiється жорстке – виростає нiжне, сіється гiрке – виростає солодке, сiється нiсенiтниця та дурiсть – виростає премудре й прозірливе.
Григорій СКОВОРОДА - Перш за все батька і матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якiй ти стiльки зобов'язаний.
Григорій СКОВОРОДА - Люблю джерело i початок – вiчнi струменi, що течуть вiд випарiв серця свого. Рiки стiкають, потоки висихають, струмки зникають, тiльки джерело вiчно дихає випаруваннями, оживляє i прохолоджує. Одне джерело люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Хто швидко прилiпляється до нової думки, той швидко вiд неї i вiдпадає. Що швидко запалюється, те раптово й гасне.
Григорій СКОВОРОДА - Чи може щось ширше розлитися, як думки!
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Зі злої трави, не буде доброго сіна.
- Від доброго коріня, добрий відросток; від доброго батька, — добра й дитина.
- Дурна мама — дурні діти.
- Сова не приведе сокола.
— Не уродить сова сокола — лише таке як сама. - З товстого мяса, товста і юшка.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Синій, як бузина.
- Синій, як бузок.
- Синій, як море.
- Синій, як печінка.
- Сипле вишневим цвітом, як снігом.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Час стирає помилку і відшліфовує істину.
Гастон Левіс - Час представляється мені неосяжним океаном, що поглинув багато великих письменників, що заподіяв аварії іншим, а деяких розбив вщент.
Джозеф Аддісон - Час настільки швидкоплинна річ, що погнатися за ним неможливо.
Алі Апшероні - Без жінок зоря і вечір життя були б безпомічні, а її полудень – без радості.
П’єр БУАСТ - Блондинка — одне із самих разючих досягнень сучасної хімії.
“Пшекруй”
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Тиша — це мова, якою говорить до людини Бог...
Богдан Антонич - Україна для українців!
Микола Міхновський - Україна починається з тебе.
В’ячеслав Чорновіл - Україна сьогодні не сцена, а плацдарм... Плацдарм великого змагу ідей...
Микола Куліш - Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава.
Олександр Довженко
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Може, мені на чужині
Лежать легше буде, Як іноді в Україні Згадувати будуть! Тарас ШЕВЧЕНКО "Лічу в неволі дні і ночі...", 1850 - Не громом праведним, святим
Тебе уб'ють. Ножем тупим Тебе заріжуть, мов собаку, Уб'ють обухом. Тарас ШЕВЧЕНКО "Неофіти,", 1857 - Уб'ють,
Заріжуть вас, душеубійці, І із кровавої криниці Собак напоять. Тарас ШЕВЧЕНКО "Марія", 1859 - Не жди весни — святої долі!
Вона не зійде вже ніколи Садочок твій позеленить, Твою надію оновить! І думу вольную на волю Не прийде випустить... Сиди І нічогісінько не жди!.. Тарас ШЕВЧЕНКО "Минули літа молодії...", 1860 - Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога, Вірші нікчемні віршувать Та заходиться риштувать Вози в далекую дорогу, На той світ, друже мій, до Бога, Почимчикуєм спочивать. Тарас ШЕВЧЕНКО "Чи не покинуть нам небого...", 1861
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|