Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Якби дослухався Бог молитов усіх людей і сотворив би відповідно молінню їх, то ввесь рід людський загинув би, бо багато зла одне одному вимолюють.
Епікур - Хіба ж не зле це, коли просимо у Бога кращого, а самі не силуємося творити добро, що його так Бог любить?
Златоуст - Негласне діло ліпше, ніж слово недовершене.
Богослов - Слово схоже на дзеркало. Як дзеркало образ тіла й лиця показує, так і бесідою особливість душевного образу виявляється.
Фотій - Дій так, як кажеш, а не кажи діяння.
Фотій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Діти — квіти, мама одна, а щастя в дітей різне.
- Діти підросли, то й клопоти зросли.
- До балачки — як кухар до хрону, до діла — як глухий до грому.
- До біди доріг багато, а од біди і стежки немає.
- До голого стола тільки непрошених гостей саджають.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Стримлять, як більма на очах.
- Струнка, як тополя.
- Струнка, як хвоїна.
- Стрункий, як граб.
- Стукає раз по раз, наче його домовина душить.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Жінки п’ють улесливу неправду одним ковтком, а гірку правду краплями.
Дені Дідро - Жінки перевершують чоловіків в усьому, навіть у рівності.
Євген КАЩЕЄВ - Жінки подібні людям і живуть біля людей.
Іван Бунін - Жінки позбавляють волі лише тих, хто не знає, що з нею робити.
Хелена Жмиєвська - Жінки потрібні для того, щоб обходитися без них.
Аркадій ДАВИДОВИЧ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Всі прагнуть навчати інших, а самі не хочуть вчитися.
Феофан ПРОКОПОВИЧ - І від добрих вчителів не всі добре вчаться.
Феофан ПРОКОПОВИЧ - Силами красномовства допомагаємо друзям, відбиваємо зазіхання ворогів, захищаємо невинних, засуджуємо нечесних, відкриваємо засідки, перешкоджаємо розладам безпутників, відвертаємо шкоди й небезпеки.
Феофан ПРОКОПОВИЧ - Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.
Феофан ПРОКОПОВИЧ - Зло людину бере, а добро наповнює.
Віктор РАДІОНОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Перехресні стежки.
Іван ФРАНКО
Назва повісті, 1900 - Щоби вам не судилась найтяжча судьба,
Найстрашніша клятьба — полюбити раба!
Іван ФРАНКО
"На ріці вавілонській — і я там сидів...", 1902 - Але Бог добрий, простить людям, хоч як вони його гнівають, хоч мордують одні одних, убивають, ошукують, присягають фальшиво, крадуть. Він все ще добрий для них.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Ми люди, що знаємо лиш землю!Вона чорна та й руки наші почорніли від неї, та проте вона свята.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Дні числить Бог, а ми маємо лиш на голові те, аби їх прожити.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля". 1902
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
