Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Життя нічого не дарує без тяжких трудів і хвилювань.
ГОРАЦІЙ - Життя прекрасне, якщо навчишся жити.
Менандр - Жінка або любить, або ненавидить: третього в неї немає.
Публій Сір - Жінку прикрашає мовчання.
Гомер - З дружиною при чужих не песться і не сварися: перше — знак дурості, друге — сказу.
Клеовул
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Тільки ходу, що з моста та в воду.
— Просто, з моста та в воду.
- Вже мені і в пеклі гірше не буде.
- Ні печаль, ні воздиханіє, но жизнь біс батька яка.
- А вже ж тії кучері, мені надокучили.
- Говорив би, та і слів нема; плакав би, та і сліз нема.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ходить, наче шляхи погубив.
- Ходить, неначе в ступі горох товче.
- Ходить, неначе ступа.
- Ходить, як бугай.
- Ходить, як ведмідь.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Боротися за мир – це все одно , що трахкатися заради цнотливості.
NN - Боротьба парламенту з інфляцією — все одно, що боротьба мафії зі злочинністю.
NN - Борці за народне щастя не люблять щасливих людей.
Аркадій Давидович - Боюся володарів душ. Що вони роблять з тілами?
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Боягуз — це герой, у якого є дружина, діти і закладений будинок.
Марвін Кітмен
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Той, хто не знає чого хоче, — готовий на все.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Природа: "Годі мені чекати милості від людської природи".
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Легше прощати слабкості інших, коли від них і нам щось перепадає.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - У житті, як на довгій ниві: одні сіють, інші пожинають плоди.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - У людських слабкостей — невичерпні запаси.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі.
А ти пишалася колись
В добрі і розкоші! Вкраїно!
Мій любий краю неповинний!
За що тебе Господь кара,
Карає тяжко?
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Осії. Глава XIV (Подражаніє)", 1859 - І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І Архімед, і Галілей...", 1860 - Дніпро, Україну згадаєм,
Веселі селища в гаях,
Могили-гори на степах —
І веселенько заспіваєм...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чи, не покинуть нам, небого...", 1861 - Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас буде громада шановна і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи з хутора", 1861 - Святе слово — рідна мати;
Єсть іще святиня Вища,
Богові мийліша -
Рідная Вкраїна.
Пантелеймон КУЛІШ
"Святиня", 1861
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
