Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Найогидніший вид малодухості - це жалість до самого себе.
Марк Аврелій - Найчастіше буває так: чим менше відчуваєш страх, тим менше небезпеки.
Тіт Лівій - Намагаючись уникнути одних вад, дурні потрапляють в інші.
Горацій - Народ можна змусити до слухняності, але його не можна змусити до знання.
КОНФУЦІЙ, китайський мислитель(551-479 р. до н.е.) - Народу багато, а людей мало.
Діоген.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хоч круть-верть, хоч верть-круть.
- Однаково не причашчатися.
- Ті ж штани, та назад узлом.
- Ті ж гості, та в хату.
– Самі тії гості та й до хати йдуть.
– ... бо внадились.
- Не здох кінь, тільки Бог убив.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Вік, як у зайця хвіст.
- Вільний, як вітер.
- Він без тебе, як риба без води.
- Він лізе, як рак.
- Він мене знає, як чоботи на своїх ногах.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Кінескопи телевізорів — презервативи реальності.
Дитер Хильдебрандт - Два найбільших винаходи в історії: друкарство, що посадило нас за книги, і телебачення, що відірвало нас від них.
Жорж Элгози - Телебачення — перша дійсно демократична культура, доступна кожному і цілком керована тим, що люди хочуть. Найбільш жахаюча річ — що саме хочуть люди.
Клив Бернс - Телебачення — це багатство бідних, привілей непривілейованих, елітарний клуб для людей з юрби.
Чи Ловингер - Сучасні засоби інформації гарні тим, що дають нам можливість бурчати в глобальному масштабі.
Лоренс Питер
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Змовчана правда краща од голосної брехні.
Пантелеймон КУЛІШ - Не славте кобзаря піснями голосними:
Дзвенить йому хвалу його тридцятиструнна.
Пантелеймон КУЛІШ - Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах.
Пантелеймон КУЛІШ - Слави треба мирові, а не тому, хто славен.
Пантелеймон КУЛІШ - Над усе – честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала.
Пантелеймон КУЛІШ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Наталка Полтавка", 1813 - За Немань іду,Ой коню, мій коню,
Заграй підо мною,
Дівчино, прощай!
Степан Писаревський
"За Немань іду", 1820- Козаченьку,
Бурлаченьку,
Зелений барвіноньку!
Сватай мене дівчиноньку!
Левко БОРОВИКОВСЬКИЙ
"Вивідка", 1834 - Заведу тя, мій миленький,
В тую світличеньку,
Обійму тя, поцілую,
Пригорну к серденьку.
Іван ВАГИЛЕВИЧ
"Жулин і Калина", 1837 - Із-за гори, із-за ліса
Вітрець повіває;
Скажи, скажи, тихий вітре,
Як ся мила має?
Маркіян ШАШКЕВИЧ
"Туга за милою", 1837
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
