Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Слава Отцям нашим і Матерям, що вчили нас про Богів наших і вели нас за руку до Стежки Права!
Велесова Книга (8/2). - Станьте, як леви, один за одного, і тримайтеся князів своїх, і Перун буде коло вас і перемогу дасть вам!
Велесова Книга (8/3) - Так речемо, що маємо Красне вінце Віри нашої, і не мусимо чужої добиратися.
Велесова Книга (7-З) - То стрепенися, Народе мій, від сплячки і в злагоді йди до стягів наших. А захистить нас од ворогів на Русі могутній Сварог наш, не чужинські боги!
Велесова Книга (7-Г). - У Книзі Велеса стрінемося з невідомим в офіційних історіях ствердженням, що Аскольд і Дир, будучи чужими князями-узурпаторами в Києві, першими прийняли з Греції християнство та, пробуючи накинути його Києву, були вбиті громадянами Києва саме за цю спробу заведення чужої віри у столиці старинної Русі-України.
Володимир ШАЯН,
Віра Предків Наших
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- І найкращою мітлою з хати злиднів не виметеш.
- І найкращою мітлою з хати злиднів не виметеш.
- І пани, й підпанки луску шкребуть.
- І пастух вівцю б'є, що не туди йде.
- І попи, і пани — одного поля бур'яни.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ситий, мов кабан.
- Ситому так хочеться їсти, як голодному пити.
- Сичить, як змія.
- Сів і прилип, як до смоляної лави.
- Сів, як більмо на оці.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Життя — це те, що відбувається, коли ви обмірковуєте інші плани.
Д. Леннон - Життя — це чергування всіляких комбінацій, їх потрібно вивчати, стежити за ними, щоб усюди залишатися у вигідному становищі.
Оноре де БАЛЬЗАК - Життя — чисте полум’я, ми живемо з невидимим сонцем усередині нас.
Т. Браун - Життя було простіше до Другої Світової. Потім ми віднайшли системи.
Grace Murray Hopper - Життя занадто коротке, щоб бути незначним.
Бенджамін Дізраелі
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Сало підсолюють задля того, щоб насолоджуватись.
Віктор ІГНАТЕНКО - Світла в кінці тунелю інколи не видно тому, що його застують вожді.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Секс по-латині означає «стать», а не те, що ви подумали.
Анатолій МАКСИМЕЦЬ - Сила дурня в тому, що розумний перед ним безсилий.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Скажи мені, куди тебе послали, і я скажу тобі, чому ти не став послом.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Хотіла б я уплисти за водою,
немов Офелія, уквітчана, безумна.
Леся УКРАЇНКА
"Ритми", 1900 - Не спиться... Знов чорнії думи
Обсіли, мов галич, мене...
Михайло СТАРИЦЬКИЙ
"Не спиться", 1902 - Розжалобилася душа
У смутках непомірних,
Що збулась радості життя
І що опущена сама
Йде по полях безмірних.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Finalе", 1902 - Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло,
Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,
І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...
Микола ВОРОНИЙ
"Vae victis", 1904 - Приступи, подивись і на путь мене справ,
Роз'ясни мені хвилі тривоги!
Я втомився, охляв, серед шляху пристав
І тривожно шукаю дороги.
Петро Карманський
"Як побачиш сліпця...", 1906
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
