Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Люди існують один для одного.
Марк АВРЕЛІЙ - Люди не народжуються, а стають тими, хто вони є.
Клод Гельвецій - Люди обурюються на несправедливість рівних собі більше, ніж на насильства своїх володарів.
Фукідід - Люди охоче вірять тому, чому бажають вірити.
Гай Юлій ЦЕЗАР - Людина — це душа, обтяжена трупом.
ЕПІКТЕТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ті вже повмирали, що даром давали, давно їх нема.
— Умер той, що даремно давав.
- Минулася барма, що давала дарма.
- Ми без грошей нікому не граєм.
- Хто на сопілку дав, той буде на ній грав; а хто не дав — не буде грав.
- Купи та й лупи.
— Хто купить, той лупить.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- - Хоч тісно, та затишно, - заспокоював Робочого Коня Хомут.
Леонід ЗАБАРА. - Звідки кротові знати, що правда очі коле.
Леонід ЗАБАРА. - Сміливо позичав у Сірка очі: знав, що повертати не доведеться.
Леонід ЗАБАРА. - Вітер узимку повіяв з півночі - на великий холод.
- Ворона сидить уранці на верховітті і каркає - на завірюху.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Гумор — невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.
Іван Франко. - Гумор — один з першоелементів генія, але як тільки він висувається на перше місце,лише сурогат останнього.
Йоганн Вольфганг Ґете. - Гумор — це відчуття дистанції.
Бертольт Брехт. - Гумор — це посмішка людини, що знає, як мало приводів для сміху.
Жульєн де Фалькенаре. - Гумор — це посмішка сатири.
Михайло Генін.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- У житті — наша погибель.
Олександр ПЕРЛЮК - Влада належить народові, просто командують олігархи.
Олександр ПЕРЛЮК - Якщо посадили, значить — не мафіозі.
Олександр ПЕРЛЮК - Всі люди, як люди, а в нього бачте — людська гідність.
Олександр ПЕРЛЮК - Хто не став власником, той став власністю.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
Олександр ОЛЕСЬ
"А вже красне сонечко...", 1910 - Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Павло ТИЧИНА
"Арфами,, арфами...", 1914 - Квітчастий луг і дощик золотий.
А вдалині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі
Ах, серце, пий!
Повітря — мов прив'ялий трунок.
Це рання осінь шле поцілунок
Такий чудовий та сумний.
Павло ТИЧИНА
"Квітчастий луг...", 1915 - Ой не крийся, природо, не крийся,
Що ти в тузі за літом, у тузі.
Павло ТИЧИНА
"Ой не крийся, природо..." - Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся — дивуюся,
Чого душі моїй
так весело.
Павло ТИЧИНА
"Гаї шумлять...", 1918
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Давайте вип’ємо за наших ворогів. За те, щоб у них все було: і автомашина, і гараж, і гарна хата, і дача.
І щоб у них скрiзь стояли телефони.
І щоб по тих телефонах вони завжди набирали 01, 02, 03, 04!
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
