Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Якщо нагодуєш убогого, вважай, себе нагодував. Таку властивість ця річ має: те, що ми даємо, до нас повернеться.
Златоуст - Коли хтось жалівсь йому, що на суді неправого підтримували, він відповів: "Невинні захисту не потребують".
Демосфен - Цей суддею був, засудив винного до страти і пустив сльозу, і коли спитав хтось: "Як ти, сам засуджуючи, плачеш?", – відповів: "Належить єству милість віддати, а закону – службу".
Біант - Розбійник якийсь в морі тонув і голий на берег вибрався. Ісократ побачив, що від холоду той потерпає, і вдягнув, і взув його, і їжу дав, і відпустив його. Коли ж паплюжити його почав один через те, що незнаного розбійника захистив, відповідав: "Не як людину вшанував розбійника, а єство людське вшанував".
- Вдячність – мов місяць: коли уповні, тоді прегарний.
Плутарх
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- З козла — ні шерсті, ні молока.
- З краси не пити роси.
- З кривого дерева крива й тінь.
- З ледарем поведешся — горя наберешся.
- З лежні не буде одежі, а зі спання — коня.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Зажерливий, як свиня.
- Зажурена, мов у воду опущена.
- Зажурився, як явір над водою.
- Зажурилась, мов засватана.
- Заклопотався, як квочка коло курчат.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Завжди грай чесно, якщо всі козирі в тебе на руках.
Оскар УАЙЛЬД - Завжди повертаємося до нашої першої любові. Й справді, але кожен раз з іншою метою.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Завжди прощайте ваших ворогів. Ніщо не злить їх більше.
Оскар УАЙЛЬД - Загальна сума розуму на планеті — величина стала, а населення росте...
Артур БЛОХ - Заголовки подвоюють розмір подій.
Джон Ґолсуорсі
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ніщо так не дратує, як переконливі аргументи опонента.
Володимир ЧЕРНЯК - Я сумніваюсь, отже, мислю.
Володимир ЧЕРНЯК - Чим менше людина знає, тим більше вона знає зайвого.
Володимир ЧЕРНЯК - Чим більше людина знає, тим більше вона може забути.
Володимир ЧЕРНЯК - Одні бояться, що їх зрозуміють неправильно, а інші – що правильно.
Володимир Черняк
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Живу я розумом, а серце тихо спить.
Пантелеймон КУЛІШ
"Шукання — викликання", 1893 - Людина єсьм... Де взять такої вдачі,
Щоб примхи всі украй перемогти?
Нікчемних мрій ті пориви гарячі...
Як їх забуть? Куди від них втекти?
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Людина єсьм...", 1894 - Книги — морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
Іван ФРАНКО
"Строфи", 1895 - Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин
На себе самохіть кладе кайдани,
І кажуть всі: варт віл свого ярма,
Дивіться, як покірно тягне рало!
Ні, ймення слов'янина недарма
Синонімом раба між людьми стало!
Леся УКРАЇНКА
"Slavus-sclavus", 1895 - Ненавиджу красу, і силу,
І світло, й пісню, і життя,
Ненавиджу любов, чуття, —
Одно люблю лиш — забуття,
Спокій, безпам'ятну могилу.
Іван ФРАНКО
"В алеї нічкою літною...", 1896
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Жінки, не любіть холостих, вони других жінок не полюбили – і вас не по люблять, не любіть розлучених, свою покинули – і вас покинуть.
Любіть одружених, свою дружину люблять – і вас будуть любити.
Так давайте за це і вип'ємо!
- Давайте вип'ємo за любов, а хто не може – той за дружбу!
- Сонце роздягає дівчину до купальника.
Так вип'ємо ж за те, щоб наші очі горіли яскравіше за сонце!
- Давайте вип'ємо за поцілунок. Бо його придумав чоловік, тому що не знайшов іншого способу закрити рот жінці.
- За нас, жінок шаленої краси!
Хто нас не бачив, хай їм повилазить!
Повиздихають ті, хто нас не захотів!
І плачуть ті, кому ми не дістались!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
