Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хiба не любов усе єднає, будує, творить, подiбно до того, як ворожiсть руйнує.
Григорій СКОВОРОДА - Природа прекрасного така, що, чим бiльше на шляху до нього трапляється перешкод, тим бiльше воно вабить, на зразок того найшляхетнiшого і найтвердiшого металу, який чим бiльше треться, тим чудовiше вилискує.
Григорій СКОВОРОДА - Неправда гнобить протидії, але тим дужче бажання боротися з нею.
Григорій СКОВОРОДА - Чи знаєш ти, яких лiкiв заживають ужаленi скорпiоном? Тим-таки скорпіоном натирають рану.
Григорій СКОВОРОДА - Чим бiльше гальмуєш природу, тим бiльше її збуджуєш.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хто багато обіцяє, той рідко слово дотримає.
- Золоті гори обіцяє.
- Казаному кінця нема.
- Жди татку, до літка (літа) — (квітка обітницям).
- Казала та не завязала.
— Обіцяла та не дала.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Заговорить, як жайворонок защебече.
- Загорів, як негр.
- Загубив, як заорав.
- Загубився, як голка в сіні.
- Задається, що й поганою тріскою носа не дістанеш.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Найпрекрасніший подарунок, зроблений людям після мудрості, – це дружба.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Наполовину друг – зрадник наполовину.
Гюго - Наша подяка іноді буває настільки великою, що, розплачуючись із друзями за зроблене нам добро, ми ще залишаємо у них в боргу.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Не бійся ворогів – в гіршому випадку вони можуть тебе вбити, не бійся друзів – в гіршому випадку вони можуть тебе зрадити, бійся байдужих – тільки з їх мовчазної згоди кояться на землі зради і вбивства.
Еберхард - Не довіряти друзям ганебніше, ніж бути обдуреним ними.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Поки ти чим кому страшний,
Усяк тебе і поважає;
А тільки як-небудь спіткнись,
– Дивись –
Хто й поважав, той лає.
Леонід ГЛІБОВ - На те щука в морі,
Щоб трусивсь карась.
Леонід ГЛІБОВ - Нічого Ослові дорікати...
Лучче б розуму спитати
У того, хто його наймав.
Леонід ГЛІБОВ - Шукають щастя нещасливі.
Леонід ГЛІБОВ - Був Вовком я і Вовком буду
Довіку і до суду!
Леонід ГЛІБОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Палає ніч пташиним співом.
Хто ж, люба, ложе нам постелить?
Дивись, як сяє мерехтливо
У вікна місяць — чару келих.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Весільна ніч", 1935 - І, відділившись від юрби,br> загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Два серця", 1935 - Послухай: б'є весільний бубон
і клени клоняться, мов пави.
В твоє волосся, моя люба,
заплівся місяць кучерявий.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Весільна", 1935 - Радосте моя синьоока,
Моя радосте мила,
Як зоря, що високо
Наді мною спинилась.
Юрій ЛИПА
"До панни...", 1938 - Пребудь в мені! Вже ближче ночі тінь
І тьма густіша. Боже, в далечінь
Відходять блага й сили помічні, —
Безпомічному поможи мені!
Юрій ЛИПА
"І прийде час", 1938
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
