Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не сподівайся на запального друга, навіть якщо сам по собі він добра людина.
Абу-ль-Фарадж - Не сумуй, що люди не знають тебе, але сумуй, що ти не знаєш людей.
КОНФУЦІЙ - Небуття — ніщо, буття — мука.
Аполлоній Тіанський - Невігластво робить людей сміливими, а роздуми — нерішучими.
Фукідід - Невідоме лихо завжди вселяє більше страху.
Публій Сір
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Пропав, як Сірко на базарі.
- Прощавай, розуме, завтра здибаємося.
- Прощайте, рідні пороги, де ходили мої ноги.
- Птаха впізнають по перу, а людину — по справах.
- Пузо — не мішок, що не всип — не випаде.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмілля.
Богдан-Ігор Антонич
"Автопортрет", 1934 - Спливає ранок. Милостивий Бог
Підніс долоні над хати й поля.
Богдан Нижанківський
"Ясніє день...", 1942 - Веселий вересень у лісі
Повісив ліхтарі,
І сонце на злотистім списі
Гойдається вгорі.
Юрій Клен
"Осінь", 1943 - Впливає місяць, наче яхт,
в хмарин архіпелаг,
вп'ялившись вітру якорем
в шпилі смерек.
Вадим Лесич
"Впливає місяць...", 1953 - Вікно відкрите дивиться у сад,
де від дощу піднялись буйно трави.
І день, що розпочатий так, навгад,
приносить спокій тихий і ласкавий.
Марта Калитовська
"Вечір", 1955
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Другий канал державний стопроцентно, але іноді таке видає, що хоч очі закривай. Затяжко дивитися, нудить часом, але дивишся, куди подітися.
Віктор Черномирдін - Жодне телевізійне шоу не вимагає такої ретельної підготовки, як імпровізована бесіда в прямому ефірі.
Ричард Ніксон - Засоби масової інформації не менш небезпечні, ніж засоби масового знищення.
Петро Капиця - Кінескопи телевізорів – презервативи реальності.
Дітер Хільдебрандт - Лице в неї було дуже підходяще для виступів по радіо.
Еміль Кроткий
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Правда — це дорога, якою людська душа наближається до Бога.
Степан Бандера - Правильно використав час той, хто пізнав, чого треба уникати i чого домагатися.
Григорій СКОВОРОДА - Про справу говори не з тим, з ким можна, а з ким треба.
Степан Ленкавський - Путнього не скажеш, прилипнувши до баби.
Пантелеймон Куліш - Рабів до раю не пускають!
Іван Сірко
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Так усе колись минеться,
Все, що вдіє людський дух,
Неодмінним зістається
Лиш невпинний, вічний рух.
Володимир САМІЙЛЕНКО
"Дві планети". 1888 - Святеє діло мати рідне:
Веселу хату, свій куток...
Іван МАНЖУРА
"Уривок", 1889 - Замовчіте ж ви, пишнії, ситі,
Гордовитії, власні землі,
Бо єсть Божая правда на світі,
Та розсуде і вас, і її!
Іван МАНЖУРА
"Нечесна", 1889 - Не може древо ледаче давати плоду доброго.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи", 1890 - І западе в живі серця
За правду обида,
До жорстоких катів мерця
Сплодиться огида.
Василь МОВА
"Заповіт засланця", 1890
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
