Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- У руцi своїй має Вiн вiячку i перечистить свiй тiк; пшеницю свою Вiн збере до засiкiв, а половину попалить ув огнi невгасимому.
Євангеліє від св. Матвія - Не хлiбом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить iз уст Божих.
Євангеліє від св. Матвія - Не спокушай Господа Бога свого!
Євангеліє від св. Матвія - Блаженнi голоднi та спрагненi правди. Блаженнi чистим серцем.
Євангеліє від св. Матвія - Ви - сiль землi. Коли сiль iзвiтрiє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нiнащо, хiба щоб надвiр була висипана та потоптана людьми.
Євангеліє від св. Матвія
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Верти не верти, а треба умерти.
– Як мудруй, не мудруй, а вмерти треба.
- Гірко їсти, та жаль покинути.
- Купили хріну, треба їсти.
- У нас "нетреба" був, та вмер.
- Кому кого у надобі (потрібно), той того найде у кадовбі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Докоряє, як свекруха.
- Допався, як віл до браги.
- Допався, як віл до корита.
- Допався, як дурень до мила.
- Допався, як кіт до сала.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Тільки наприкінці праці стає ясно, з чого треба було почати.
Блез Паскаль. - Тільки не говоріть, будь ласка, моїй матері, що я працюю в рекламному агентстві. Вона думає, що я служу тапером у борделі.
Жак Сегела. - Тільки несказане й варто запам'ятати.
Дон-Амінадо. - Тільки посередність завжди у формі.
Вільям Сомерсет Моем. - Тільки правда образлива.
Наполеон Бонапарт.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Жоден філософ не спромігся б утворити свою систему, якби почав з неухильного виконування моральних імперативів.
Володимир ДЕРЖАВИН - Рубіж літературної творчості: письменник не може створити персонажа розумнішого за самого автора.
Володимир ДЕРЖАВИН - При читанні масовий читач прагне уявити собі, як усе це відбувалося б у дійсності; справжній аматор і цінитель літератури намагається уявити собі, що почував і думав автор речі, творячи її.
Володимир ДЕРЖАВИН - Історія літератури є історія літературних жанрів...
Володимир ДЕРЖАВИН - Пародія – це та гостра зброя, якою естетична свідомість еліти борониться проти надмірного абсурду та свавілля чергової моди.
Володимир ДЕРЖАВИН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Один у другого питаєм,
Нащо нас мати привела?
Чи для добра? чи то для зла?
Нащо живем? Чого бажаєм?
І, не дознавшись, умираєм,
А покидаємо діла...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Один у другого питаєм...", 1847 - В неволі, в самоті немає,
Нема з ким серце поєднать.
То сам собі оце шукаю
Когось-то, з ним щоб розмовлять,
Шукаю Бога, а находжу
Таке, що цур йому й казать.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"В неволі, в самоті немає..." - Немає гірше, як в неволі
Про волю згадувать.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Г. З." ("Немає гірше, як в неволі...") 1848 - Не так тії вороги,
Як добрії люди —
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять,
І попросять тебе в хату.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Не так тії вороги... ", 1848 - За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"П. С.", 1848
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
