Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.
Григорій СКОВОРОДА - Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.
Григорій СКОВОРОДА - О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!
- Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
Григорій СКОВОРОДА - У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Шуми до куми.
- Запряжу бугая; куди люди, туди й я.
— ... запряжу я другого, сідай жінко небого.
- Стукотить, гуркотить... А що там?
— "Кобиляча голова лізе"!
- Ти знай, кому зказати "Бог — помагай, а кому день добрий.
- Здорові були і Богу милі, (як кого довго не бачили).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- В кожній троянді є свої колючки.
- Вовка боїтеся - овець не тримайте.
- Вовк бере і пораховані вівці.
- Вогнище ніколи не вгомониться дровами, а земля - дощами.
- Вогонь сильний, вода - від нього сильніша, земля - від них обох, а працьовита людина - від усього.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Важко яскраво писати про сірість.
Максим Звонарьов. - Важливо не тільки самому висловити мудру думку, але й зрозуміти її з допомогою мудрих людей.
Михайло Генін. - Варто було б дати свободу не совісті, а тим, хто її має.
Келлер. - Варто чесно й відверто повідомляти пресу про все, що вона легко виявить сама.
Джонатан Лінн і Ентоні Джей. - Вбивство — крайня форма цензури.
Джордж Бернард Шоу.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Не мрій про краще життя, коли переходиш в забороненому місці вулицю.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Не перевертайте світ, якщо не маєте тями, як поставити його на ноги.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Не питай, куди йдемо. Прийдем — побачиш.
Володимир ШАМША - Не розкидайся словами — потім не позбираєш.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Не розпалюйтеся — згорите!
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"М. N."("Мені тринадцятий минало"), 1847 - Чого ж я плачу? Мабуть, шкода,
Що без пригоди, мов негода,
Минула молодость моя.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Огні горять, музика грає...", 1850 - І досі сниться: під горою,
Меж вербами та над водою,
Біленька хаточка.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І досі сниться: під горою...", 1850 - Минули літа молодії,
Холодним вітром од надії
Уже повіяло. Зима!
Сиди один в холодній хаті,
Нема з ким тихо розмовляти,
Ані порадитись. Нема!
Анікогісінько нема!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минули літа молодії...",1860 - Юность моя веселая,
Куди ся поділа?
Як ласточка крилатая,
Куди полетіла?
Олександр Духнович
"Дума", 1863
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
