Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Народ можна змусити до слухняності, але його не можна змусити до знання.
КОНФУЦІЙ, китайський мислитель(551-479 р. до н.е.) - Народу багато, а людей мало.
Діоген. - Наша доля залежить від наших звичаїв.
Корнелій НЕПОТ, давньоримський історик (I ст. до н. е. ) - Наших недоліків ми не бачимо, а чужі помічаємо одразу.
Федр - Не швидко вершиться суд над поганими справами; від цього і не страшиться серце синів людських чинити зло.
Біблія.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як би в мене була золота солома, я б вас визолотив!
- Розмишляє хвостом, (себто махає — скотина).
- Спасибі за хату, і на хаті тепло.
— ... за хату і на дворі тепло.
- Господар старший, та не бреше.
— А ти обзиваєшся худший. (кажуть на собаку, як сунеться).
- На того бреши, чий хліб їси.
— ... а мого хліба не їси, то на мене не бреши, (кажуть на чужу собаку, або і на людину, як бреше).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Поглядає, як стрілець на орлицю.
- Погуляв, як собака на мотузку.
- Подавився, як сто карбованців дав.
- Подивився, наче кислицю з'їв.
- Подивився, як шага дав.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- У житті чоловіка є два періоди, коли він зовсім не розуміє жінку: до весілля і після.
Яніна ІПОХОРСЬКА - Чоловік — хам, зануда, деспот, мучитель, скнара і тупиця. Щоб це стало нам відомо, нам просто варто женитися...
Ігор Губерман - Чоловік — це добре відредагований мужчина.
Костянтин МЕЛІХАН - Чоловік — це те, що залишилося від коханця після видалення нервів.
Хелен Роуленд - Чоловік буває злим у двох випадках — коли він голодний і коли принижений, жінка — якщо нещаслива в любові.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо розділити статки деяких слуг народу на їхню зарплату, з’ясується, що вони живуть по кілька тисяч років.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Якщо ти знайшов підкову на щастя, значить, хтось інший відкинув копита.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - Якщо ти попався на вудку, значить, мілко плавав.
Микола ПАСЬКО - Якщо хату прибирати рідше, то результати очевидніші.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - З чоловіками, як із мобільними телефонами. Першого вибираєш, щоб був дорожчий, крутіший... Але з кожним наступним береш щось простіше, скромніше, дешевше...
Валентина БУГРІЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Встала рано, затужила:
гірка моя доля!
Взялась би я до роботи,
та не маю поля.
Уляна КРАВЧЕНКО
"Встала рано, затужила...", 1925 - Чи я в лузі не калина була?
Чи я в лузі не червона була?
Взяли мене поламали
І в пучечки пов'язали
Така доля моя,
Гірка доля моя!
Народна пісня — Зелена діброво, скажи мені правду:
А що в світі красно процвітає?
— Червона ма - Хвалилася береза
Своїми вітами перед дубами.
— Хвались, не хвались,
Не ти їх кохала,-
Кохали віти буйнії вітри,
Буйнії вітри, дрібнії дощі.
Народна пісня - Ой у лісі, в лісі,
В лісі на дубочку
Ой схилив, схилив
Голуб головочку,
Та з гори в долиночку,
Схилив головочку
Згори в долиночку...
Народна пісня - Кожна деревина хворости пускає,
А кожна пташина свою пару має.
Народна пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
