Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Кожному — своє.
Марк Туллій ЦИЦЕРОН - Коли бачиш мудру людину, подумай про те, щоб уподібнитися їй. Коли бачиш людину, що не має мудрості, зваж свої власні вчинки.
ПІФАГОР - Коли в державі смута — виникають вірнопіддані.
Лао-ЦЗИ - Коли ви прагнете до найвищого статусу, почесно досягти другого або навіть третього місця.
ЦИЦЕРОН - Коли дух коливається, можна будь-якою малістю схилити його в ту або іншу сторону.
Теренцій Публій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Забубонів, як старий дяк.
- Наче приснув, як горохом у стіну, (зо приском, шпарко забалакав).
- Засипав, як горохом в бочку (дрібно балакає, або — бреше).
- Торохтить, як вітряк.
- Засипала, як маком дрібненько.
— Розсипається, дрібніше маку.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Павук щосили плете павутиння - на суху погоду.
- Перший туман літа - перша грибна прикмета.
- Пізнє цвітіння горобини - на пізню осінь.
- Після Олени (3 червня) царствуй зелений, тобто буйнотрав'я.
- Прийде літо - все розмаїте, прийде зима - нічого нема.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- …кохання народжується від взаємного пізнання душ закоханих.
Фіренцуола. - Для людини, що кохає, весь всесвіт зливається в коханій істоті.
Берне. - Той, хто кохає, бачить серцем, а не очима.
Башар ібн Бурд. - Постійність – це прадавня мрія кохання.
Вовенарг. - Коли кохаємо, ми втрачаємо зір.
Лопе де Вега
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Платні лікарі і в здорового знайдуть хвороби.
Галина КАМЕНСЬКИХ - Плітки, як риба, завжди мають бути свіжими.
Флоріан БОДНАР - Плоди акселерації: молоді та ранні.
Леонід ЗАБАРА - Плоди революції поділили по справедливості: кому — апельсини, а кому — Кабмін.
Володимир ШАМША - По слизькій дорозі до пекла найближче.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- За всіх скажу, за всіх переболію,
я кожен час на звіт іду, на суд.
Павло ТИЧИНА
"За всіх скажу...", 1922 - Немов той Дант у пеклі,
стою серед бандитів і злочинців,
серед пузатих, ситих і продажних,
серед дрібних, помстливих, тупоумних,
на купі гною жовчного, що всмоктує, затягує на дно:
співай, поете, з нами в тон!
Стою — мов скеля, непорушний.
Павло ТИЧИНА
"Відповідь землякам", 1922 - Співай, ненько, тихесенько,
як давно співала,
коли мене маленькою
до сну колисала!..
Уляна КРАВЧЕНКО
"Співай, ненько, тихесенько...", 1925 - Митцем треба народитися...
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Камо грядеши", 1925 - Азіатський ренесанс — це епоха європейського відродження плюс незрівняне, бадьоре й радісне грецько-римське мистецтво.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Камо грядеши", 1925
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
