Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- О книги, найкращі порадники, найвірнiші!
- ...найкраща помилка та, яку допускають при навчаннi.
Григорій СКОВОРОДА - Правильно використав час той, хто пізнав, чого треба уникати i чого домагатися.
Григорій СКОВОРОДА - ...як хто посiє в юності, так пожне в старості.
Григорій СКОВОРОДА - Де серце повне вагань, там огида i нудьга.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Не ми, так люди знають.
- Хто раз збреше, другий раз не вірять.
- Брехнею не далеко зайдеш.
- Туди брехнею перейдеш, а назад трудно.
- Брехнею світ перейдеш (пройдеш), та назад не вернешся.
— ... а правдою і перейдеш і вернешся.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Опухла, як нитка.
- Осадила, мов горщик від жару відставила.
- Осіннє сонце гріє, як мачуха дітей жаліє.
- Отак він діло в руки бере, як свекор пелюшки пере.
- Отак саме співали, як мою бабу ховали.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Саме пливе в руки тільки те, що не тоне.
NN - Самобутній плагіатор.
Андрій Крижанівський. - Самовбивством журналістики, рівно ж — науки, є відокремлення фактів від вартостей.
Йосип Лось. - Самокритика — найскладніший вид самообслуговування.
Віктор Жемчужников. - Самостійність — це коли робиш помилки без сторонньої допомоги.
Андрій Готовський.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Раніше нам втовкмачували в голови, що комунізм — це чудово, тепер втовкмачують, що дикий капіталізм — це ще краще!
Олександр ПЕРЛЮК - Реклама алкоголю — двигун внутрішнього згоряння нації.
Олександр ПЕРЛЮК - Реклама алкоголю — двигун торгівлі, злочинності, підриву здоров’я та розпаду сімей.
Олександр ПЕРЛЮК - Риба ніколи не псуватиметься з голови, якщо її завчасно взяти за зябра.
Володимир ШАМША - Риба псується з голови, суспільство — від безголів’я.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Не мистецтво і не наука побудують Україну — а зброя і труд, політика і зброя. Але поки політика і зброя спрямовані на ідеали провінційності, вони означають тільки марні загибелі кращих людей. І тому сьогодні слово належить мистецтву і науці.
Юрій ШЕРЕХ "При битій дорозі", 1948 - Роль мистецтва — може, єдина його справжня роль — показувати людям їх майбутнє.
Юрій ШЕРЕХ "Зустрічі з Заходом", 1950 - Українське відродження XIX сторіччя проходило під знаком літератури й слова. Осередком українськості було слово. Перші парості руху не були політичними.
Юрій ШЕРЕХ "Так було чи так мало бути", 1952 - Шукати лиш суть, лиш голе буття шукати — суть буття. Відчувати простір: літ чорних птахів далеко, відчувати час: чіткі рисунки в чорних печерах і абсолютним вітром розуміти свій день, поете.
Богдан Рубчак "Аrs роеtіса", 1956 - Мистецтво починається з чесності... Чесність — чеснота митця, але вона — тільки передумова.
Юрій ШЕРЕХ "Про чесність і про правду", 1956
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|