Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Багатьох повинен боятися той, кого багато бояться.
Публілій Сір - Бажання уникнути помилки — шлях потрапити в iншу халепу.
Горацiй. - Бажаючого доля веде, небажаючого — тягне.
Сенека. - Безглуздо складати плани на все життя, не будучи володарем навіть завтрашнього дня.
Сенека. - Бог в нас самих.
Платон.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Кожному своє.
- Козак не без долі – дівка не без щастя.
- Козаки, як діти, що не подай все з’їдять.
- Козацькому роду нема переводу.
- Коли дівчина мала – наймиліша їй мама, коли виросла – наймиліший милий, коли народила – наймиліша дитина.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Сніг, як з рукава.
- Сніг, як цукор.
- Собака, як вовк.
- Солодкий, як мед.
- Солодкий, як цукровий буряк.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Освічена людина ніколи не читає — вона перечитує.
Жорж Елгозі - Основним принципом нашого розвитку, нашим життєвим девізом повинно стати збереження самобутності свого характеру.
Родо - особливостями, але їх ступенем і взаєвідносинами.
Жан ПОЛЬ - Осторонь битви кожен стратегом себе уявляє.
Шота Руставелі - Пам’ять — єдиний рай, із якого нас не можуть вигнати.
Йоган Пауль Фрідріх Ріхтер
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Природа прекрасна. На картинах. До живої якось не вирвемось.
Василь МОМОТЮК - Причепився до жінки, як сліпий до тину.
Петро ЛИСОГОРА - Про гідність народу говоріть, аби не принижувати власної; а про власну гідність — щоб не образити гідності народу.
Олесь ВОЛЯ - Про чужі недоліки ми завжди невисокої думки.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Проблема виростає з питання, на яке вчасно не відповіли.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура тягар свій носить. Леся УКРАЇНКА "Лісова пісня", 1911 - Я ввечері цілую рожу
І кличу сум. Чому, чому я жить не можу Та сам, без дум? Павло ТИЧИНА "Гаптує дівчина...", 1914 - Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить, Все вітами хитає, наче сумно мовить: Журба, журба... Отак роки, отак без краю На струнах Вічності перебираю Я, одинокая верба. Павло ТИЧИНА "Квітчастий луг...", 1915 - Я знов один, я знов один
Ніхто питать мене не стане, Ніхто питать мене не стане, Ніхто у душу не загляне — Я знов один. Микола ФІЛЯНСЬКИЙ "Я знов один", 1917 - Чорна нічко, заглуши
Всі страждання на душі. Григорій ЧУПРИНКА "Ніч", 1918
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|