Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Наш страх — це джерело хоробрості для наших ворогів.
Мани - Наша доля залежить від наших звичаїв.
Корнелій НЕПОТ - Наших недоліків ми не бачимо, а чужі помічаємо одразу.
Федр - Не бійтеся вбиваючих тіло, душі ж не здатних убити; а бійтеся більше тих, хто може і душу і тіло погубити в геєні.
Євангеліє від Матфея - Не відкривайся дружині і не ділися з нею ніякими таємницями: у подружнім житті дружина — твій супротивник, що завжди при зброї й увесь час вигадує, як би тебе підкорити.
ЕЗОП
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Бігає, як солоний заяць.
- Біжить, як опарений.
- Бігає, як Настя в конопельки.
- Голова задумала, а ноги несуть.
- За дурною головою нема ногам спокою.
— ... та й ногам лихо. — ... рукам і ногам біда. — Через дурний розум ногам лихо. — За дурної голови ногам біда.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Прозорий, як вода.
- Пройшли года, як вода.
- Пройшли літа із світу, як листя із дерева.
- Пройшли мої літа, як вітри круг світу.
- Пройшов вік, як батогом ляснув.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Ритм — тільки продовження, доувиразнення змісту.
Василь Стус. - Рідну землю любимо за те, що в ній зарито стільки талантів.
Володимир Голобородько. - Різниця між графоманами полягає в тому, що одних друкують, а інших — ні.
Володимир Голобородько. - Різниця між талантом та бездарністю: про талант починають говорити після його смерті, про бездарність — перестають.
Володимир Брюґґен. - Різниця між ученим і невігласом проста: перший багато чого не знає, другий — знає все.
Цаль Меламед.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- На будь-які факти знайдуться брехливі аргументи.
Юрій РИБНИКОВ - Чим товщий мішок з грошима, тим тугіше він зав’яза¬ний.
Юрій РИБНИКОВ - Понадоптимізм: "Немає проблем — будуть!".
Юрій РИБНИКОВ - Скільки треба подолати перепон, щоб виникли нові тру¬днощі !
Юрій РИБНИКОВ - Пияцтво в нашій країні стало справою воістину все¬народною.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
Микола Шлемкевич "Загублена українська людина", 1954 - У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу про самоту і про тривогу, про дні, яких я не лічу, про дивовижну німоту без слів та звуків, про нечулу німу, глуху, пусту, пусту — що серце далечі жахнулось. Оксана Лятуринська "У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955 - Як списаний папір сумного дня,
Упала ніч, мов кропля атраменту, І ти ідеш у темінь навмання, Розбитий і знівечений дощенту. Михайло СИТНИК "Ніч", 1956 - Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве. Василь СИМОНЕНКО "Дід умер", 1962 - І пустота безмірна, щогодинна,
вже цілий світ береться осягти. Як жить мені, якщо я ще людина? Якщо мені від себе не втекти? Григорій ЧУБАЙ "Вертеп", 1968
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|