Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.
Григорій СКОВОРОДА - Не розум від книг, а книги від розуму створились.
Григорій СКОВОРОДА - Бездіяльність у момент, коли можна вчинити по справедливості, означає боягузтво.
Конфуцій - Ми повинні стати рабами закону для того, щоб бути вільними.
Цицерон - Дружба — це одностайність відносно прекрасного і справедливого.
Платон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не радій із того, що зрадив друга свого.
- Не той сильний, що б’є, а той, що витримує.
- Немає болота без жаби, а села без лихої баби.
- Одклад не йде в лад.
- Одним махом дерева не повалиш.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дівчина, як билина, куди вітер подається, туди вона й гнеться.
- Дівчина, як веснянка.
- Дівчина, як зіронька.
- Дівчина, як золото.
- Дівчина, як калина.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Більше почуття! Особливо почуття міри.
Сергій Скотников. - Більшість авторів поводять себе у своїх творах так, як світські люди за бесідою: думаючи тільки про те, щоб сподобатися, вони мало стурбовані тим, як досягти цього — брехнею чи правдою.
Клод Адріан Гельвецій. - Більшість видавців — це невдахи-письменники, як і більшість письменників.
Томас Стернз Еліот. - Більшість людей відповідає не на чужі міркування, а на власні думки.
Франсуа де Лярошфуко. - Більшість людей втрачає можливість, яка виникає, бо вона одягнена в комбінезон і на вигляд нагадує роботу.
Томас Едисон.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- У країні дурнів економічне й аморальне зростання йдуть поруч.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - У країні дурнів реформи зміцнюють дурість і шахрайство.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - У людини завжди є вибір: збрехати, помилитися і навіть інколи сказати правду.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - У мужньої і скромної людини совість не буває мовчазною.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - У простих людей завжди вистачить розуму не любити інтелігенцію.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Настане час колись, ясний, благословенний,
Що наші зіроньки все небо осіяють,
І жизні ідеал, свободи дар спасенний,
Умом поезії і серцем привітають.
Пантелеймон КУЛІШ
"Маруся Богуславка", 1899 - Країно рідная! ох, ти далека мріє!
До тебе все летять мої думки.
Їм страшно й радісно, якась надія мріє...
Так з вирію в свій край летять пташки.
Леся УКРАЇНКА
"Поворіт", 1899 - Слухай, рідна Україна,
стара мати-жалібниця,
голосом плачливим кличе
своє любеє дитя.
Іван ФРАНКО
"Іван Вишенський",
1900 - Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хоробливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими вселюдськими фразами покрити своє духове відчуження від рідної нації.
- О рідна земле, люба моя нене!
Чому, припавши до твоїх грудей,
Я тільки плачу, як дитя нужденне,
А сил не набираюсь, як Антей?
Микола ВОРОНИЙ
"Мандрівні елегії", 1902
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
