Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Для Русі пиття – веселість, не можемо без того бути.
«Повість минулих літ» - Всякий чоловік, коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого приймати.
«Повість минулих літ» - У чому тебе застану, у тому тебе й судитиму.
«Повість минулих літ» - Як добре і як красно, коли житимуть брати разом!
«Повість минулих літ» - Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – це джерела мудрості. Книга – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість – велика.
«Повість минулих літ»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- І лід іскру дасть, коли добре потерти.
- І на сонці є плями.
- І носом чує, і голова працює.
- І рака не хочу, і ноги не вмочу.
- І сам не гам, і другому не дам.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Дівка, як вівця.
- Дівка, як вогонь.
- Дівка, як горлиця.
- Дівка, як тополя.
- Дівка, як ягідка.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Інформація — основна валюта демократії.
Ральф Нейдер. - Інформація — страва, не дуже поживна, якщо в неї не додано досвіду.
Кларенс Дей. - Інформація до роздумів.
Юліан Семенов. - Інформація може змінити знання, але необов'язково думки. Інформація — лише частина комунікацій, а комунікації — лише частина зв'язків з громадськістю. Те, що компанія робить, так само важливе, як і те, що вона говорить про себе.
Роджер Гейвуд. - Інші часи — інші пісні.
Нікола Буало.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Низам — прожитковий мінімум, верхам — прожитковий максимум!
Борис РЕВЧУН - Нині дресирувальники говорять своїм улюбленцям: «Дай на лапу».
Віктор ІГНАТЕНКО - Нині зняти фільм дешевше, ніж зняти актрису.
Віктор ІГНАТЕНКО - Нині на кожному розі говорять те само, що й за кожним рогом: «Криза».
Віктор ІГНАТЕНКО - Нині, щоб обскакати когось, сідають не на свого коника, а на найпрестижнішу іномарку.
Іван ТОКАРЧУК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Верховино, світку ти наші
Гей, як у тебе та мило! Як ігри вод, плине тут час, Свобідно, шумно, весело. Микола Устиянович Верховинець", 1889 - Ходжу берегами,
Та й не находжуся; Дивлюсь на сади зелені, Та й не надивлюся. Пантелеймон КУЛІШ "Lago Маggirе", 1862 - Ми сподівались, ждали, ждали,
Ждемо й тепер... Весни нема, А перед нами і за нами Холодна, темная зима! Олександр КОНИСЬКИЙ "Сподівання", 1876 - Дивувалась зима,
Чом так слабне вона, Де той легіт бересь, Що теплом пронима? Іван ФРАНКО "Дивувалась зима...", 1880 - Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені! Іван ФРАНКО "Земле, моя всеплодющая мати...", 1882
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай! - Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|