Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа дух є.
Євангеліє - Світлого та славного мужа не вишина батьківська творить, а душевна доброчинність.
Златоуст - Шляхетними людьми ті є, що нехтують багатством, славою, насолодою, вбогістю, безславністю, хворобою та смертю.
Діоген - Ні на воску не зможеш писати, не розгладжуючи те, що було написано, ні в душу вкласти божественні вчення, давнього звичаю не вигнавши.
Діоген - Не кажи мені: "Прадідів мав славних і батьків", – істинний закон велить кожному своїм життям вихвалятися.
Святий Василь
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Кому щастя, тому й доля.
- Кому щастя, той на києві виплине.
- Кому щастя, тому і півень несеться.
- Кому ведеться, то й на скіпку прядеться.
- Щасливому по гриби ходити. —... а нещасному по лісі блудити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Допався, як віл до корита.
- Допався, як дурень до мила.
- Допався, як кіт до сала.
- Допався, як муха до меду.
- Допався, як свиня до браги.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Найнермовірніше у дивах є те, що вони таки іноді трапляються.
Гілберт Ґільберт ЧЕСТЕРТОН - Найперше багатство — це здоров'я.
Ральф Волдо Емерсон - Найпитомішою прикметою вдачі москвина є його садистична жорстокість.
Максим Горький - Найпрекрасніший подарунок, зроблений людям після мудрості, — це дружба.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Найпростіша форма виживання – вбивство.
Еліас Канетті
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Переможемо паразитів малою кров’ю!
Борис РЕВЧУН - Перетягнути на себе ковдру і їсти під нею делікатеси.
Борис РЕВЧУН - Перш ніж віддати свій голос за улюблену партію, заглянь під її кришечку.
Йосип БІЛОСКУРСЬКИЙ - Перші особи, не змушуйте народ обзивати вас останніми словами!
Борис РЕВЧУН - Письменники — вічні боржники літераторів, які дали їм літери, щоб вони вступили до СПУ.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- На перехресті доріг стоїть українська душа в латаній свитині, зшитій із поношених і потертих мислей.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ
"Загублена українська людина", 1954 - Ми вийшли в світ, щоб зберегти в нашій спільноті свободу духу й життєвих форм, що знищені там.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ
"Загублена українська людина", 1954 - Золота копула духу розбита бурею війн, а нової не вдалося створити. Живемо епігонами й наше мислення мав познаки мислення епігонів.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ
"Загублена українська людина", 1954 - Жива українська душа прагне й вимагає нової одежі духу й життєвих форм, і живих їх здійснень у новій українській людині.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ
"Загублена українська людина", 1954 - Перегони в патріотизмі виявили культурне життя еміграції.
Юрій ШЕРЕХ
"Непророслі зернята", 1955
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
