Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що дає основу? – Любов. Що творить? – Любов.
Григорій СКОВОРОДА - Що зберiгає? – Любов, любов. Що дає насолоду? – Любов, любов, початок, середина кінець, альфа і омега.
Григорій СКОВОРОДА - Любов ніяким чином не може бути вiчною і мiцною, якщо породжується тлiнними речами, тобто багатством...
- Все минає, любов же нiколи, все тебе облишить, крiм любого, в тобi сущого.
Григорій СКОВОРОДА - ...хороша любов є та, яка є iстинною, міцною і вічною.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Де не горить, там не димить.
- Де не дав гроша, так не пхай носа.
- Де не є добре, а вдома краще.
- Де не люблять, там не учащай.
Де не просять, там не бувай.
- Де не можна перескочити, то треба перелізти.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Руки холодні, як у жаби.
- Руки, як граблі.
- Руки, як копистки.
- Руки, як у рака клешні.
- Рябий, як гороб'яче яйце.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Те, що складає твір, не є той, хто ставить на ньому своє ім'я. Те, що складає твір, не має імені.
Поль Валері. - Те, що X. зумів написати таку гарну книгу, може відбити охоту до літератури.
Жан Ростан. - Те, що я викреслив, мені не подобається. Те, що я не викреслив, мене не задовольняє.
Сесіль Де Мілль. - Те, що я шукаю в мові, — це відповідь іншої людини.
Жак Лакан. - Текст завжди в собі самому містить якусь кількість знаків, що посилаються на автора.
Поль Мішель Фуко.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ненависть до Пана – ознака плебея.
Роман КОВАЛЬ - Любов до Володаря перетворює натовп у Народ.
Роман КОВАЛЬ - Зло породжує зло, але чи добро породжує добро?.
Роман КОВАЛЬ - Хто забуває минуле, той не має права на вічність.
Роман КОВАЛЬ - В часи катастроф смерть стає життям людства.
Роман КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Хотіла б я уплисти за водою,
немов Офелія, уквітчана, безумна.
Леся УКРАЇНКА
"Ритми", 1900 - Не спиться... Знов чорнії думи
Обсіли, мов галич, мене...
Михайло СТАРИЦЬКИЙ
"Не спиться", 1902 - Розжалобилася душа
У смутках непомірних,
Що збулась радості життя
І що опущена сама
Йде по полях безмірних.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Finalе", 1902 - Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло,
Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,
І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...
Микола ВОРОНИЙ
"Vae victis", 1904 - Приступи, подивись і на путь мене справ,
Роз'ясни мені хвилі тривоги!
Я втомився, охляв, серед шляху пристав
І тривожно шукаю дороги.
Петро Карманський
"Як побачиш сліпця...", 1906
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
