Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- ...нам треба найретельнiше дбати про те, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того – неоцiненний скарб, по недбальству не потрапити на щось пiдроблене i мниме, що називається пiдлесником.
Григорій СКОВОРОДА - ...я люблю тривожитися душею за благополуччя друзiв, щоб коли–небудь зазнати також і втіхи... Бо що може бути приємнішим, ніж любов друга?
- Я зневажаю Крезів, не заздрю Юлiям, байдужий до Демосфенiв, жалiю багатих [...].Я ж, якщо маю друзів, вiдчуваю себе не лише щасливим, але й найщасливішим.
Григорій СКОВОРОДА - Коли в тебе людське серце – спiвчувай, а якщо хочеш – ревнуй і гнiвайся, та уникай ворогування і злобної зарозумiлостi з ядучою насмiшкою.
Григорій СКОВОРОДА - Немає іншого і бiльшого нещастя, як коли душа болить. Вона болить тоді, коли болять думки.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Вчитися замолоду треба, якщо хочеш не мати потреби.
- Вчитися ніколи не пізно.
- Вчитися у батька — простіше, а в інших — складніше.
- Вчора браталися, нині розсталися.
- Вчорашньої води не доженеш.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Мовчить, як стіна.
- Моє щастя таке, як тієї курки, що качата вивела.
- Мокрий, як кіт.
- Мокрий, як курка.
- Мокрий, як хлющ — і рубця сухого немає.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Лише освічений хоче вчитися; невіглас воліє вчити.
Едуард Ле Беркьє - Лише сильні вміють прощати.
Еліза Ожешко - Лише той рівний іншому, хто це доводить, і лише той гідний волі, хто вміє завойовувати її.
Шарль БОДЛЕР - Лише той, хто нічого не боїться, може вселити острах.
Альфред де МЮССЕ - Лише у захваті любові відчувають щастя існування і, торкаючись губами, обмінюються душами.
Клод ГЕЛЬВЕЦІЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Жінка — як калькулятор: додає проблем, забирає час, примножує витрати і ділить майно.
Н. - З нерозумною жінкою немає про що поговорити, а мовчати вона не буде.
Н. ІВАНКІВ - З усього найкращого зазвичай вибирається найгірше.
Василь МОМОТЮК - З чоловіка зі сталевими нервами жінка нитки не сукає, вона сукає з нього троси.
Флоріан БОДНАР - З якою швидкістю повинна знімати камера, аби з’явився шанс отримати фото жінки з закритим ротом? Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Та що з того? Не побрались,
Розійшлися, мов не знались.
А тим часом дорогії
Літа тії молодії
Марне пронеслись.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І широкую долину...", 1848 - У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"У нашім раї на землі...", 1849 - І станом гнучким, і красою
Пренепорочно-молодою
Старії очі веселю.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І станом гнучким, і красою...", 1850 - Ти не моя, дівчино молодая!
І не мені краса твоя;
Віщує думонька смутная,
Що ти, дівчино, не моя!
Степан РУДАНСЬКИЙ
"Ти не моя...", 1854 - Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі...
Повій, вітре, з полуночі!
Степан РУДАНСЬКИЙ
"Повій, вітре, на Вкраїну", 1856
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
