Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли не звертають уваги на критику і похвалу народу та спокійно миряться з втратою його симпатій — це погане управління країною.
Сюнь-Цзи. - Коли ховається сонце, все тьмяніє, так само і бесіда без зухвалості йде не на користь.
Плутарх - Колишні покоління лишили нам не стільки готові рішення питань, скільки самі питання.
Луций Анней Сенека, 4 р. до н.е., давньоримський філософ - Корисне розумно брати собі з чужого досвіду.
Теренцій. - Король повинен пам’ятати три речі: він керує людьми, він зобов’язаний керувати ними відповідно до закону, він керує не вічно.
Евріпід.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Той хто тяме, — не той що тягне.
- У невмілого руки болять.
- Того руки не болять, хто уміє.
- Наука в ліс не йде (тілько в голову).
— Наука не йде в ліс, а в ніс.
- Наука не йде на бука, на те коня кують, щоб не спотикався.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Очі світяться, як вогники.
- Очі сині, як весняне небо.
- Очі сині, як волошки в житі.
- Очі сірі, як у кота.
- Очі темні, як ніч.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Всі хочуть, аби що-небудь відбулося, і всі бояться, як би чого не сталося.
Окуджава. - Всі шляхи думки більш чи менш відчутним способом загадково ведуть через мову.
Мартін Гайдеґґер. - Всі щасливі обличчя з вулиць перекочували в рекламні ролики.
Андрій Вансович. - Вставайте, браття, Та, повні спільного завзяття, Поставим правді вівтарі.
Михайло Старицький. - Вся і давність, і обнова — українська мова.
Павло Тичина .
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Нелегко втримати язик за зубами, яких немає.
Ігор БІДЮК - Ненародна мудрість: у суперечках часто-густо народжується не тільки істина, а й мордобій.
Роман КРИКУН - Нині багато хто почав відвідувати церкву. У вільний від гріхів час.
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ - Нині керівники прорахунки в роботі називають аналізом проведених експериментів.
Віктор ІГНАТЕНКО - Ніколи не втрачав розуму, бо ніколи його і не мав.
Віктор ІГНАТЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали.
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Болить серце, як згадаєш:
Старих слов'ян діти
Впились кров'ю. А хто винен?
Ксьондзи, єзуїти.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, нерозмежованою останеться навіки од моря і до моря — слав'янськая земля.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки" ("Передмова"), 1841 - О милий Боже України!
Не дай пропасти на чужині,
В неволі вольним козакам!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гамалія", 1842 - А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати.
Тарас Шевченко
"Розрита могила", 1843
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
