Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Невідома біда завжди навіює більше страху.
Публілій Сір - Нема надії — значить є надія.
апостол Павло. - Немає більшого нещастя, ніж незнання границь своїх бажань.
Шан Цзюнь Шу. - Немає в світі нічого відважнішого дурості.
Менандр - Немає людяності без подолання підлості, немає підлості без подолання людяності.
Іскандер
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ні гульня, ні робота.
- То робить? так як два з третього кпиться.
- Ні куєш, ні мелеш.
- Заліз, як собака в солому.
- Цень-цень, аби день, аби вечір близько.
– Тень, тень, аби збути день.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Наївся, як дурний мила.
- Найнявся, як продався.
- Найшов, як сокиру під лавою.
- Накинувся, як вовк на здобич.
- Накрився, мов лисиця хвостом.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Навіть у його мовчанні було чути орфографічні помилки.
Станіслав Єжи Лец. - Навіть цілковита правда, написана без пристрасті, без авторського ставлення до цієї правди, не виходить за межі факту.
Євген Євтушенко. - Навіщо людям платити чималі гроші, щоб вийти з дому й подивитися погане кіно, якщо вони можуть залишатися вдома й безплатно дивитися погане телебачення?
Семюель Ґольдвін. - Навіщо порушувати правило, коли можна зробити з нього виняток.
Олександр Перлюк. - Навіщо ця дорога, якщо вона не веде до храму?
Тенгіз Абуладзе.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Лестощі – це словесний хабар.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938) - Лякаються грому, хоч вражає блискавка.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938) - Не опиняйся між двох ворогів, коли вони схрещують шпаги.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938) - Світлячки не розганяють темряви, однак поетизують ніч.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938) - Де мужні стискають зуби – боягузи ними цокотять.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Пеститься місячний промінь,
Лиже холодний сніг;
Чорною плямою комин
На білий килим ліг.
Микола ВОРОНИЙ
"Зоряне небо", 1907 - А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
Олександр ОЛЕСЬ
"А вже красне сонечко...", 1910 - Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Павло ТИЧИНА
"Арфами,, арфами...", 1914 - Квітчастий луг і дощик золотий.
А вдалині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі
Ах, серце, пий!
Повітря — мов прив'ялий трунок.
Це рання осінь шле поцілунок
Такий чудовий та сумний.
Павло ТИЧИНА
"Квітчастий луг...", 1915 - Ой не крийся, природо, не крийся,
Що ти в тузі за літом, у тузі.
Павло ТИЧИНА
"Ой не крийся, природо..."
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
