Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Усi закричали: "Нехай розп'ятий буде!"
Євангеліє від св. Матвія - Пiлат... набрав води та й перед усiма умив свої руки й сказав: "Я не винний у кровi його! Самi ви побачите".
Євангеліє від св. Матвія - Йому я негiдний, нагнувшись, розв'язати ремiнцi вiд взуття Його.
Євангеліє від св. Марка - Легiон менi ймення, бо багато нас.
Євангеліє від св. Марка - Були "немов вiвцi, що не мають ластуха".
Євангеліє від св. Марка
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Бджоли раді цвіту, люди — літу.
- Без вітру дерево — й не хитнеться.
- Без вітру і листя не ворушиться.
- Без вітру й билинка не шелехне.
- Без вітру з ніг падає.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Коси, наче в русалки.
- Коси, наче шовкова трава.
- Коси, як льон.
- Крадеться, наче вовк до ягняти.
- Кремезний, як ріжок.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Настирливий тільки дурень: розумна людина відразу почуває, приємне його товариство чи наскучило, і йде за секунду до того, як стане ясно, що він — зайвий.
Жан де ЛАБРЮЙЄР - Начитаний дурень — найнадокучливіший різновид дурня.
Д. Тейлор - Не вбачайте злого наміру в тім, що цілковито пояснюється дурістю.
Хенлон - Не розум головне, а те, що направляє його...
Федір ДОСТОЄВСЬКИЙ - Не став сам себе в дурне становище: довірся людям.
Михайло ГЕНІН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Невмируща міць народа усе лихе переживе!
Павло ГРАБОВСЬКИЙ - Недалекі, а як від народу далеко!
Віктор ІГНАТЕНКО - Недолік націоналістів: Батьківщину більше люблять, ніж патріотів.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Недопита пляшка подібна до вищої освіти — коли-небудь обов’язково знадобиться.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - Незалежна мова — дочка незалежного мислення незалежного духу.
Мирослав МИЛОРАДОВИЧ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
Іван ФРАНКО
"Мойсей",1905 - О Ізраїлю! Якби ти знав,
Чого в серці тім повно!
Якби знав, як люблю я тебе!
Як люблю невимовно.
Іван ФРАНКО
"Мойсей", 1905 - Я стовп, поставлений на роздорожжу
На прастарих України полях,
Взад і вперед показую я шлях,
А сам ні кроку поступить не можу.
Іван ФРАНКО
"Д. Б.", 1906 - Може, долею ясною
Зацвіте й мій край.
Олександр ОЛЕСЬ
"Сніг в гаю...",1906 - Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Олександр ОЛЕСЬ
"Яка краса: відродження країни!", 1908
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
