Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Людям необхідна людська мораль, заснована на природі людини, на досвіді, на розумі.
К. Гельвецій. - Май завжди більше розуму, ніж самолюбства.
Епікур. - Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними.
Цицерон - Ми співчуваємо завжди іншим у бідах, яких самі позбавлені.
Гельвецій - Мова людей, які виросли під владою монарха, сповнена улесливості.
Тіт Лівій, давньоримський історик і філософ II-III ст. до н. е.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- По правді роби (пий), по правді й очі повилазять.
- На правду мало слів.
- Правда розмислу не потребує.
- Правда кривду переважить.
- Не любить кривити душею.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Розквасив губу, мов капицю.
- Розквокталась, мов квочка.
- Розкішний, мов павич.
- Розклався на покуті, як святий.
- Розкрив рота, як ворота.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Оповідання було таким коротким, що ледь прикривало бездарність автора.
Еміль Кроткий. - Оповідання відфільтровує або просіює так звані важливі деталі і тим самим уже здійснює цензуру.
Жак Деррида. - Оприлюднити — розповісти щось кому-небудь конфіденційно.
Адріан Декурсель. - Оптимісти пишуть погано.
Поль Валері. - Оратор має вичерпати тему, а не терпіння слухачів.
Вінстон Черчилль.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Сама мудрість ходить скрізь, вибраних шукає,
Тих, хто в ній знаходить смак, тепло зустрічає.
Михайло КОЗАЧИНСЬКИЙ - Як без солі нам усім не смачне їстиво,
Так огидженим стає вчення нечестиве.
Михайло КОЗАЧИНСЬКИЙ - Навіщо нарікаєш й ламаєшся в силі,
Коли у тебе добре замислене діло?
Михайло КОЗАЧИНСЬКИЙ - Без учення цілий світ буде потемнілий,
І без нього день ясний стане спохмурнілий.
Михайло КОЗАЧИНСЬКИЙ - В тьму сонце не перейде.
Михайло КОЗАЧИНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Блискучий сніг, колючий вітер,
гудуть натягнуті дроти.
Шляхів нема, немов хто витер,
і важко проти вітру йти.
Михайло ДРАЙ-ХМАРА
"В село", 1925 - Солодкою стрілою пізній цвіт,
Скрадаючися, приморозок ранить.
Дзвенить земля, як кований копит.
Зима прийде — і серця не обманить.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Людськість", 1929 - Чекає осінь винозора,
од багру й золота ясна:
Як грона винні в неї груди,
уста ж, мов келихи вина.
Богдан Кравців
"Чекає осінь", 1933 - Горять скрипки в весільній брамі,
на ній стобарвний прапор дня.
Іду в захопленні й нестямі,
весни розспіваної князь.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Князь", 1934 - Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий
хлопчина з сонцем на плечах.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"На шляху", 1934
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
