Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Намагаючись уникнути одних вад, дурні потрапляють в інші.
Горацій - Народ можна змусити до слухняності, але його не можна змусити до знання.
КОНФУЦІЙ, китайський мислитель(551-479 р. до н.е.) - Народу багато, а людей мало.
Діоген. - Наша доля залежить від наших звичаїв.
Корнелій НЕПОТ, давньоримський історик (I ст. до н. е. ) - Наших недоліків ми не бачимо, а чужі помічаємо одразу.
Федр
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як була сім літ удовою, не чула землі під собою; як пішла я за курвого сина, пропала моя худобонька і сила.
- У вдови хліб готовий, але не всякому здоровий.
- У вдови два норови.
– ... а у вдівця нема й кінця.
- Ніхто не винен, сама я.
- Ну як би нещастя, — а то так сталось.(ато дурний розум).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Похмурий, як туман.
- Походжає, як пава.
- Почервонів, як мак.
- Почервонів, як рак печений.
- Почорнів, як земля.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Справжня щедрість стосовно майбутнього полягає в тім, щоб все віддавати сьогоденню.
Альбер КАМЮ - Сприятливі вітри можуть, якнайбільше, задерти спідницю в минаючої повз вас дівчини.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Спроби озеленити пустелю, звичайно, закінчуються руйнуванням оазисів.
Володимир Шойхер - Спробуй похвалити дружину; нічого, якщо з незвички вона злякається.
Вільям Санді - Спротив, який чинить жінка, є доказом не стільки її доброчинності, як її досвідченості.
Нінон де Ланкло
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Звідки нам знати, що ми робимо, якщо ми ще не закінчили.
Олександр ПЕРЛЮК - Не думали б про людей, то не намагалися б удосконалити гільйотину.
Олександр ПЕРЛЮК - "Єдиний" у жінки один, ну від сили — кілька.
Олександр ПЕРЛЮК - Спонсор є — талану не треба.
Олександр ПЕРЛЮК - Вони заведуть нас туди, куди ми посилаємо їх.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Мій рідний край такий веселий,
Мій рідний край такий сумний!
Григорій ЧУПРИНКА
"Рідний край", 1918 - Ідіте на Вкраїну,
Заходьте в кожну хату -
Ачей, вам там покажуть
Хоч тінь його розп'яту.
Павло ТИЧИНА
"Скорбна мати", 1918 - Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея, -
не може ж так буть!
Павло ТИЧИНА
"І Бєлий, і Блок...", 1919 - Темна наша батьківщина. Розбіглась по жовтих кварталах чорнозему й зойкає росою на обніжках своїх золотих ланів. Блукає вона за вітряками й ніяк не найде веселого шляху.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Солонський яр", 1923 - Ах,
нікого так я не люблю,
як вітра вітровіння,
його шляхи, його боління
і землю,
землю свою.
Павло ТИЧИНА
"Вітер з України", 1923
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
