Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Я не зустрічав ще нікого, хто любив би чесноту так само сильно, як чуттєві втіхи.
Конфуцій - Хто завинить перед Небом, тому молитися буде нікому.
Конфуцій - Для того, щоб ми були щасливими, нашому щастю завжди повинно чогось не вистачати.
К. А. Гельвецій - Амбіції руйнують свого власника.
Талмуд. - Багатії та царі, віддаючи шану філософам, роблять честь і їм, і собі; та філософи, плазуючи перед багатіями, їм слави не додають, а ось себе знеславлюють.
Плутарх
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Одна то бурса!
- Березовим пером виписувати.
- Прийде Май, (школярів) не займай, а Юнь, хоч плюнь.
— Як прийде Май, у книжку дуже заглядай (бо екзамени надходядь), а як прийде Юнь, то і в книжку плюнь. - Шануй учителя, наче родителя.
- До нас в науку — ми навчимо!
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Як по шиї пиляє.
- Як п'явка впився.
- Як руками одняло.
- Як сонце грає.
- Як у батька за пазухою.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Я не впевнений, що існую насправді. Я — це всі письменники, яких я читав, всі люди, яких я зустрічав, всі жінки, яких я любив і всі міста, у яких я був.
Борхес - Я не думаю, що ви коли-небудь зрозумієте суть речей. Мені здається, що розуміння — це постійний процес.
Шеннон Лето - Я не заздрю людям, які мають у себе в голові закінчену картину світу, по тій простій причині, що вони, очевидно, помиляються.
Салман Рушді - Я не люблю чоловіків. Мені подобається те, що пожирає їх.
Андре Жід - Я не можу зрозуміти, чому люди бояться нових ідей. Я боюся старих.
Джон Кейдж
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Хто краде, тому ніколи сидіти.
Віктор ІГНАТЕНКО - Хто не ризикує, той не п’є валідол.
Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ - Хто рано встає, той потім цілий день спати хоче.
Дмитро ПОПОВИЧ - Хто сказав, що люди не вміють літати? Просто люди не вміють приземлятися.
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ - Хтозна, чи буде задекларована у штатному розкладі посада прибиральниці, якщо всі поважатимуть її працю?
Ігор БІДЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Зрадництво стало найбільш характерним явищем нашої історії...
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Богдан (Хмельницький) був єдиний державний муж в нашій новітній історії, який зумів зорганізувати українську здержуючу і кермуючу консервативну силу і при помочі цієї сили опанувати розбурхану українську стихію.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Тільки гетьманство може стати для нас органічною аркою сполучення між нашою прабабкою Русею і бабкою Малоросією, від якої родилась наша мати Україна.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Нація, яка хоче панувати, повинна мати й панську психіку народу-володаря.
Дмитро ДОНЦОВ "Націоналізм", 1926 - Коли, отже, українська ідея хоче підійняти боротьбу за панування з іншими, мусить в першу чергу здушити прокляту спадщину невільницьких часів.
Дмитро ДОНЦОВ "Націоналізм", 1926
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|