Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хай не зваблять тебе мужі нечестиві, не ходи одним шляхом з ними, а відхили ноги свої від стезі їх, ноги ж бо їх до зла простують, і швидкі вони на пролиття крові.
Соломон - Уславлюють не лише діяння праведних, але й злобу, що долає гріховне.
Богослов - Кожен, хто доброчинства тримається, не може без багатьох ворогів бути.
Златоуст - Не місце доброчесність, а доброчесність місце прикрашає.
Златоуст - Як ось на гуслах не повинно однією струною пісню творити, а по всіх проходити згідно порядку чинного, так і в духовній доброчесності не лише один закон до спасіння приводить, а повинно всіх законів дотримуватись у повноті їх.
Златоуст
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Похвали мене, моя губонько, бо до вух роздеру.
- Правда — як олія: скрізь нагору спливає.
- При поганому командирові й військо гине.
- Прожила з п’яницею вік, як під тином виспалась.
- Пропав кінь — і узду кинь.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Співає, як муха в глечику.
- Співає, як півень на току.
- Співає, як порося в тину.
- Співає, як порося під лавкою.
- Співає, як пташка.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Творчість — перехід небуття в буття через акт свободи.
Микола Бердяєв. - Творчість — спільна справа, яку творять самітники.
Марина Цвєтаєва. - Творчість — це загадка, яку художник задає сам собі.
Станіслав Єжи Лец. - Творчість — це пристрасть, що помирає у формі.
Михайло Пришвін. - Творчість поетів кам'яного віку легковажною не назвеш.
Цаль Меламед.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Якщо даішник за порушення зупинив машину, представився і віддав честь, дати йому на лапу — справа честі.
Віктор ІГНАТЕНКО - Якщо дівчина потрапила в дамки, це не означає, що вона грала в піддавки.
Микола КАЩУК - Якщо дівчині є що показати, то є що й приховувати.
Віктор ІГНАТЕНКО - Якщо добре там, де нас нема, то нас ніде не повинно бути.
Флоріан БОДНАР - Якщо дружина наставила вам роги, це ще не означає, що потрібно відкидати копита.
Микола КАЩУК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Нема ліпшого на небі
Над зорю в погоду, — Нема кращого на світі Над дівочу вроду. Пантелеймон КУЛІШ "Настуся", 1861 - Щоб моя коханка люба
І моя дружина Не була, як інші, пані, А була людина. Василь МОВА "На балі", 1878 - Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай... Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Михайло СТАРИЦЬКИЙ "Виклик", 1883 - Бо жіноче серце любить
Вічно того, хто нас губить, Навіть вдячності не жде. Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - Дівчино-горлице! Шкода твого кохання,
Шкода ночей без сну, зітхання, сумовання, Живу я розумом, а серце тихо спить. Минули любощі; душа моя жадає Кохання іншого... Глянь, крале, на орла, Як вітром на його від півночі бурхає, А він дзвенить пером, Зевесова стріла. Пантелеймон КУЛІШ "Шуканне-викликанне", 1893
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|