Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Князі і судді не повинні піддаватись умовлянням про виправдання чи осудження.
Еврипід - Коли його спитали, який цар ліпший, відповів: "Який військо дарами набуває, ворогів вдячністю замирює, а слуг своєю кроткістю й любов'ю".
Олександр - Як не є шляхетніший за всих сущих під ним, хай не володарює.
Кір - Єство людське: завжди володарює над слабшими за себе, а від сильних хорониться.
Фукідід - Князю гідно три речі пам'ятати: перше – що людьми править, друге – що закон йому від Бога доручений, третє – влада ця тимчасова і зотліє.
Агафон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- У нас вітер хату мете, сонечко хліб пече, вода згори сама ллється — все гаразд ведеться.
- У нас самих свині не їдять.
- У нас створено вже велику лiтературу з нарiкань, що немае велико1 лiтератури.
- У нашої пряхи -дочки: ні одежі, ні сорочки.
- У невдахи навіть диня буває недозрілою.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Повертається, як віл.
- Повертається, як муха в окропі.
- Повертається, як слон.
- Повзе, як їжак.
- Повзе, як черепаха.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- В університеті стільки ж дурнів, як і скрізь…. Але їхня дурість, погодьмося, має чіткий відбиток — слід, якщо хочете, університетського навчання. Це освічена дурість.
William Alexander Gerhardie - В усякій країні молоде покоління — завжди іноземці.
Ганна Сталь - В чому ми можемо бути повністю впевнені, так це в тім, що ми дивовижно схожі на інших людей.
Джеймс Рассел Лоуелл - В шість років я хотів бути Колумбом, в сім — Наполеоном, далі мої претензії постійно зростали.
Сальвадор ДАЛІ - Важко бути жагучим коханцем у присутності власної дружини.
Фелікс Райчак
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Яка користь бачити, не маючи смаку!
Григорій СКОВОРОДА - Яка мова, такі й наші думки будуть – московська мова – московські думки.
Борис Грінченко - Якби ви вчились так як треба, То й мудрість би була своя.
Тарас ШЕВЧЕНКО - Якби всі боролися за місце під сонцем, що тоді робили б ті, хто звик бути в затінку?
Ігор БІДЮК - Якби не похилилися раби,
То не стояло б над Невою
отих осквернених палат.
Тарас ШЕВЧЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим...", 1845 - А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди.
- Щоб знать людей, то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила і паперу.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Передмова до нездійсненого видання "Кобзаря"", 1847 - О думи мої! о славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся... але не каюсь!..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"N. N."("О думи мої! о славо злая!"), 1847 - Думи мої, думи мої,
Де ви подівались,
Нащо мене покинули,
Чому одцурались?
Михайло Петренко
"Думи мої...", 1848
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
