Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Все для всього завжди.
Будда - Все істинне – незмінне, все помилкове короткочасне.
СЕНЕКА - Все істинно велике відбувається повільним, непомітним ростом.
СЕНЕКА - Все невідоме уявляється величним.
Тацит - Все стирається часом, але сам час стає завдяки пам’яті нестаріючим і незнищенним.
Філострат
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Рання пташка зубки чистить, а пізня очі жмурить.
– ... пісні співає, а пізня очі протирає. – ранні пташки росу пють, а пізні слізки ллють. - Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову.
- Цигани будуть снитися (як хто не вечерявши спати лягає).
- Душа спати не ходить.
- Звикли коти очі жмурити, голови ховати.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Співає, як порося в тину.
- Співає, як порося під лавкою.
- Співає, як пташка.
- Співає, як соловейко.
- Спішить, як ведмідь за горобцями.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Вивчають глибину тоді, коли кидають каміння.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Вивчають глибину, кидаючи в неї каміння.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Викорчовуйте корені зла, вони здебільшого поживні та смачні.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Виправдання людожерів: "Адже людина — худоба".
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Відколи я на власні очі побачив те, що несила було й уявити, як же тепер вірити в світи, які сам вигадав?
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Щастя – це трикутник, а в нім три боки: віра, надія, любов.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ.(Поет, прозаїк; 1909–1937) - Душа – це битий шлях на невідомих дійсності полях.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ.(Поет, прозаїк; 1909–1937) - Велика простота – найвища досконалість.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ.(Поет, прозаїк; 1909–1937) - Небо – людська ціль остання.
Небо – вічний знак питання. За смерть сильніше лиш кохання. Богдан-Ігор АНТОНИЧ.(Поет, прозаїк;1909–1937) - Хто падає, за ним не тужать...
Богдан-Ігор АНТОНИЧ.(Поет, прозаїк; 1909–1937)
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Мій Боже милий, як то мало
Святих людей на світі стало. Тарас ШЕВЧЕНКО "Подражаніє 11 псалму", 1859 - Воззри, пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпих Невольників. Подай їм силу Твойого мученика сина, Щоб хрест-кайдани донесли До самого, самого краю. Тарас ШЕВЧЕНКО "Марія", 1859 - Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай! І більш нічого не давай! Тарас ШЕВЧЕНКО "Молитва", 1860 - А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай І братолюбіє пошли. Тарас ШЕВЧЕНКО "Молитва", 1860 - О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки! Тарас ШЕВЧЕНКО "О люди! люди небораки!", 1860
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|