Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
- Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.
Григорій СКОВОРОДА - Не все те отрута, що неприємне на смак.
Григорій СКОВОРОДА - Добрий розум, робить легким будь–який спосіб життя.
Григорій СКОВОРОДА - Бери вершину і матимеш середину.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Найбільше народне добро — це його мова.
- Наймиліша дорога до свого порога.
- Наїв такі тілеса, що аж здригнулись небеса.
- Наївся в гостях куті, то щасливої путі.
- Наївся, напився і спасибі не сказав.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Парубок, як місяць молодий.
- Парубок, як сокіл.
- Пасує, як свині намисто.
- Патлатий, як ведмідь.
- Пахучий, як м'ята.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Репортери не вірять нічому. Це їхній символ віри.
Гай Белламі - Слово – не горобець, напаскудить – не відмиєшся.
Тамара Клейман - Слухи про хвороби серця в Бориса Миколайовича, розповсюджені іноземними кореспондентами, викликані лінгвістичними причинами.
Сергій Караганов - Ступінь винності прямо пропорційна інтенсивності спростувань.
"Закон Сторрі" - Тільки президенти, автори передовиць і люди, що страждають солітером, мають право використовувати займенник "ми".
Марко Твен
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Переповнений шлунок і талант може приспати.
Леонід СУХОРУКОВ - Спочатку життя здається багатотомним романом. Наприкінці – афоризмом.
Леонід СУХОРУКОВ - Регламент – форма офіційного обмеження критики знизу.
Леонід СУХОРУКОВ - Псевдоніми існують і для того, щоб зберегти власне ім’я.
Леонід СУХОРУКОВ - Інквізиція у всі часи працювала з вогником.
Леонід СУХОРУКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- А вважай на ту падлюку,
Щоб не вдрав яку він штуку, Бо то, брате, хитрий звір! Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - Вуйку, ми ж одного роду!
З вами я в огонь і в воду! Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - Все за мід я дать готовий,
Над усе я мід люблю! Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - Страх не є котяче діло!
І у дірку скочив сміло, І шасть-прасть! В сильце спіймавсь. Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - Так-то лестними словами
Лис їх знадив, аж до ями Лисової підійшли. Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж. То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків. - Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|