Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Мудрий соромиться своїх недоліків, але не соромиться виправити їх.
Конфуцій - Мудрих та здібних людей треба висовувати на посади незалежно від їх положення, а лінивих і бездарних людей негайно звільняти з посад;
головних злодіїв треба карати, не чекаючи на їх перевиховання;
звичайних середніх людей треба виховувати, не чекаючи, поки до них доведеться застосовувати міру покарання.
Сюнь-Цзи. - Мужнiм є той, хто вмiє бути добрим i в горi.
Марцiал. - Мужній той, хто зумів добрим в нещасті бути.
Марціал - Мужність — доброчинність, в силу якої люди в небезпеці роблять чудові речі.
Арістотель
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Чорт тому винен, хто дурень.
- Дурного і в церкві бють.
- Дурнем то не наробитися.
- Добре дурня здурити.
- Дурневі і Бог не противиться.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Відмовляється, як стара дівка гарного жениха.
- Війна, як вода,— в одного бере, другому дає.
- Військо йде, як мак цвіте.
- Військо наступило, як чорна хмара.
- Вік жива, як сорока на тернині: вітер повернувся — полетіла.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- У чужому слові людина чужа сама собі.
Ольга Федик. - У що тільки не вбирається нічим не прикрита брехня, щоб мати вигляд голої правди.
Борис Крутієр. - Убити словом можна тільки начитану людину.
Володимир Ломаний. - Ув'язнені дивляться денні передачі телепрограми. Це частина їхнього покарання.
NN - Угору вилазять у тій самій позі, що й повзають.
Джонатан Свіфт.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Щоб бути гарною дружиною, треба мати чудового чоловіка.
Олександр ПЕРЛЮК - Щоб жити приспівуючи, треба знати, кому підспівувати.
Олександр ПЕРЛЮК - Щоб зрозуміти жінку, треба постояти біля плити не один десяток років.
Олександр ПЕРЛЮК - Щоб зрозуміти, звідки взялися мільйонери, — достатньо подивитись, як живе народ.
Олександр ПЕРЛЮК - Щоб на все чхати, треба все мати.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Най собі люди кажуть, що хотять, а жид може все. Він усюди піде, він з кожним поговорить, він уміє з панами говорити, розуміє право, а ми?
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Івоніка любив її (землю). Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - А що має бджола з того, що мед збирає? А що має земля з того, що родить і нас годує? А що мають тато й мама з того, що мають нас і годують? Що, питаюся? Так уже Бог дав, і так мусить бути.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Вона (земля) підпливала нашою кров'ю і нашим потом. Кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її!
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Я зрікся мрій. Поважний і спокійний,
Собі сказав: мені не треба їх.
Повинність — ось той владар добродійний,
Що збереже мене від мук і лих.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Монолог", 1903
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
