Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Даремно забули доблесні наші старі часи, бо куди йдемо – не відаєм. А так озираємось назад і речемо: “Невже ми устидилися Наву, Праву і Яву знати і навколишнє відати і думати?”.
Велесова Книга (1). - Де пролита кров наша, там є земля наша. І це вороги знають, і це вони стараються, та це старання марне. Буде так, як у старі часи Отців наших. Кажем ті слова для пам’яті, аби жодне з тих слів не втратилося.
Велесова Книга (17-В) - Дивись, русе, до розуму, бо ум великий Божеський єдиний із нами. А тому творімо і речемо з Богами воєдино!
Велесова Книга (1). - Краще маємо зникнути, але ніколи не бути в рабстві, і не жертвувати Богам чужим.
Велесова Книга (6-Г). - Маємо працювати, да не ректи, що не можемо, і краще не кажімо, що не маємо віри. Старанно повчімося тому, що речено тут, аби ми не забували, а так діяли те щоденно. А те є для бояр так само, як і для простих огнищан.
Велесова Книга (38-А)
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Добрий пан – взяв у дiтей хлiб та й кинув псовi.
- Добрий пастух овець стриже, але шкури не здирає.
- Добрий пес луччий, як злий чоловік.
- Добрий півень у будь-якому курнику співає.
- Добрий приклад і повторити не соромно.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Сніг, як цукор.
- Собака, як вовк.
- Солодкий, як мед.
- Солодкий, як цукровий буряк.
- Солоний, як ропа.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Скільки дурниць говорять люди тільки тому, що бажають сказати щось нове.
Вольтер. - Скільки підтексту на чистому аркуші паперу!
Леонід Сухоруков. - Скільки треба сказати, щоб тебе чули й тоді, коли ти нарешті замовкнеш.
Еліас Канетті. - Скільки у неіснуючих фактів речових доказів!
Леонід Сухоруков. - Скільки чоловіка не годуй, а він все в телевізор дивиться.
Анатолій Рас.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Пройшов регіональний конкурс книговидавців. У номінації «Кладезь мудрості» лаври переможця дістались Рябку-Бузувірському за книгу «Маразм». У номінації «Маразм» перемогла книга Ванеси Запродайло «Кладезь мудрості».
Олександр ПЕРЛЮК - Раніше дефіцитом були: ковбаса, кришталь, килими; сьогодні: правда, совість, людяність.
Олександр ПЕРЛЮК - Раніше ми були хоч гвинтиками, а сьогодні взагалі ніщо.
Олександр ПЕРЛЮК - Ринок — це коли є все, крім совісті.
Олександр ПЕРЛЮК - Ріки шампанського впадають в океан кохання.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов. Павло ТИЧИНА "Десь на дні мого серця...", 1914 - Не дивися так привітно,
Яблуневоцвітно. Стигнуть зорі, як пшениця:Буду я журиться. Павло ТИЧИНА "Не дивися так привітно...", 1918 - Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я піду — і, може, більше не прийду. Максим РИЛЬСЬКИЙ "Яблука доспіли, яблука червоні!", 1918 - На порозі гість веселий —
Дощ блакитний, весняний...
- Хто постелю нам постеле
У світлиці запашній? Максим РИЛЬСЬКИЙ "На порозі гість веселий...", 1919
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|