Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Якийсь філософ мав двох учнів, одного тупого, але книголюбця, а іншого кмітливого, але ледащого, то й каже: "Йдіть обидва під землю, бо ти хочеш вчитись, та не можеш, а ти можеш, та не хочеш". Коли спитали його, яку користь отримав він від філософії, відповів: "Як самовільно чинити те, що дехто чинить зі страху перед законом".
Сократ - Ліпше пізно навчитись, ніж ненавченим бути.
Філістіон - Хлібороб землю м'якшить, а філософ – душу.
Філістіон - Коли зустрів юнака, що книг накупив багато, сказав він: "Не в книгосховище клади, а в груди".
Філістіон - Коли його спитали, що солодке в житті цім, сказав: "Знання і навчання і відання перших речей".
Філістіон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не тому плачу, що мама вмерла, а що нога змерзла.
- Не тоді мені неділя, як сорочка біла, а тоді, коли мала час узяти.
- Через то і хліб не родить, що свиня у плахті ходить.
- Не дивно пиво: дивнійші люди, що його пють.
– Пиво не диво: диво добрі люди.
- Не пиво диво, — дивнійший сік, що раз урік.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Господар, як з лика батіг.
- Господарює, як у себе вдома.
- Гостра, як ніж.
- Гостра, як спис.
- Гострий, як бритва.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Від недостатньої поваги до себе діється стільки ж вад, скільки і від зайвої до себе поваги.
Мішель МОНТЕНЬ - Відмова – це прoпозиція підняти ціну.
Жорж Елгозі - Відсутні завжди виявляються винними.
Філіп Детуш - Відсутність мрії губить народ.
Дж. Кеннеді - Відчай і уповільнення — боязнь, яка тягне за собою поразку.
Торо
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Далеко піде, якщо й надалі буде не ходити, а плазувати.
Олександр ПЕРЛЮК - Дві голови — добре, а одна розумна — краще.
Олександр НОВАЧЕНКО - Де верховенство дишла, там і ярмо.
Леонід ЗАБАРА - Де наше не пропадало?
Олексій КАРАТЄЄВ - Де раки зимують? Там, де їх не знищують тарифами на воду і світло.
Володимир ШАМША
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий — віддатись поцілункам!
В день такий цілим натхненням жить!
- Тобі ж подарую зброю:
Цілунок гострий, як ніж.
Щоб мав ти в залізнім свисті
Для крику і для мовчань —
Уста рішучі, як вистріл,
Тверді, як лезо меча.
- Та знай: з усіх "сьогодні" і "тепер"
лиш сила таємничої любові
тебе несе до вічних стратосфер.
Юрій Клен
"Попіл імперій", 1946 - Малюнком не назвеш її краси,
Бо сніг розтанув, а вона, як мрія:
Кладе вінок на щедрий сплет коси
І зором воскрешати світ уміє.
Олег Зуєвський
"Отут їі...", 1958 - З таверн млосно клубиться сопух,
пересочений вишумом пива і сечі,
заялозений похіттю й потом
засмаглих і звинних тіл.
Вадим ЛЕСИЧ
"Гарлем",1960
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
