Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Прагне мужність до зірок, боязливість — до загибелі.
Сенека - Праця дурня стомлює його.
Біблія. Екклезіаст; 10,15. - Призначення людини – в розумній діяльності.
Аристотель - Прихованих небезпек треба остерігатися найбільше.
Публілій Сір - П'яний робить багато такого, від чого, протверезівши, червоніє.
Сенека
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Усе гаразд, усе добре, що жінка маленька: він побє і полає і полає —вона веселенька.
- А я свою жінку так побив, аж тіло почорніло — то давай плакати, поки аж побіліло.
- Чого сидиш надумалася, чом в чоботи не взулася!
– ... Сюда туда попід лави: нема чобіт, лиш холяви.
- Цить, моя мила, щоб ти воза не побила (як жінка розрепетується).
- Як чоловік жінки не бє, то в неї утроба росте.
– ... то жінка сохне.
– ... то вона, як колода гниє.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Верба товста, та всередині пуста.
- Верба - як лугова трава, скільки не коси - знову росте.
- Верблюда ложкою не напувають.
- Вербові дрова і козиний кожух - випре дух.
- Веселе дерево весело й співає.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Не та війна, не в тому місці, не в той час і не з тим ворогом.
Омар Бредлі. - Не так важко писати телевізійні жарти, як слухати.
NN - Не така цілюща істина, як шкідлива її ілюзія.
Франсуа де Лярошфуко. - Не ті дурниці мене хвилюють, які я вже зробив, а ті, що мені ще належить зробити.
Кароль Іжиковський. - Не треба багато таланту, аби побачити те, що перед самим носом; набагато важче довідатися, в який бік свій ніс повернути.
Вістей Х'ю Оден.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Неоднакові на смак пливуть різні ріки... Смак однакий у річках, що впали у море.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ - Смерть, суд, пекло і небо – чотири квадри тії –
Завше май ти при серці, як компас на шиї.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ - З тобою жить не можу, важко і без тебе.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ - Час, дитинство, і дівства утрата, і слово
Вийде з вуст – не вернеться назад на віднову.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ - Минуть усі часи нам.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"У нашім раї на землі...", 1849 - І станом гнучким, і красою
Пренепорочно-молодою
Старії очі веселю.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І станом гнучким, і красою...", 1850 - Ти не моя, дівчино молодая!
І не мені краса твоя;
Віщує думонька смутная,
Що ти, дівчино, не моя!
Степан РУДАНСЬКИЙ
"Ти не моя...", 1854 - Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі...
Повій, вітре, з полуночі!
Степан РУДАНСЬКИЙ
"Повій, вітре, на Вкраїну", 1856 - Лисий я, волосся спало,
Решта білая як сніг,
Недалеко моя яма,
Та я в яму ще не ліг;
Що збіліло — замалюю,
Ще й нового накуплю:
Полюби мене, дівчино,
То-то я тебе люблю.
Степан РУДАНСЬКИЙ
"Полюби мене", 1859
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
