Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
| Давня мудрість / 1612 | |
|
- Не вмiти переносити бiднiсть — соромно, не вмiти позбутися її працею — ще бiльш соромно.
Перiкл. - Не держава — де владикою один.
Софокл. - Не дуже будь праведним і не надто мудрим — навіщо тобі жахатися?
Екклесіаст - Не заздри тим, котрі творять беззаконня.
Володимир Мономах - Не йди за більшістю на зло.
Біблія.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- З вовка кепський пастух, а з п’яниці – війт.
- З хмільної води не буває людей.
- З чужого похмілля голова не болить.
- За горами мала хмаронька, яка мати, така й денька.
- За п’янкою й роботу забув.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ховається, як мишка в нірку.
- Ховається, як папуга.
- Ходить, мов корова.
- Ходить, мов пава.
- Ходить, мов сім днів не їв.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Люди гірше, ніж вони хочуть здаватися, і краще, ніж вони здаються.
Еміль Кроткий - Люди дрібного розуму ображаються через дрібниці.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Люди жорстокі, але людина добра.
Рабіндранат Тагор - Люди з характером – це сумління того суспільства, до якого вони належать.
Р. ЕМЕРСОН - Люди зазвичай починають тверезо розмірковувати лише після того, як здійснять помилку...
Лесаж
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Політика — трагікомедія нашого життя.
Галина КАМЕНСЬКИХ - Політики думають не лише про себе, а й про народ. Вам сказати, що вони думають про народ?
Олександр ПЕРЛЮК - Політики живуть від виборів до виборів, народ — від одних передвиборних обіцянок до наступних.
Олександр ПЕРЛЮК - Політики приходять та йдуть, а локшина на вухах населення лишається.
Олександр ПЕРЛЮК - Політики так рідко говорять правду, бо найчастіше то — комерційна таємниця.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Врешті, комунізм не є, як дехто думає, початком нової доби, а він є кінцем і смертю доби старої.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Тільки такі зруйновані нації можуть воскресати, а не безсило в свому гробі борсатися, які духу свого, хоч би поза межами Батьківщини, поза своїм тілом, живим зуміли заховати.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Смерть консерватизму означає скрізь і завжди смерть нації.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Динаміка — життя, рух — кожної живої нації полягає в обороні сильними консерватистами традиційної існуючої форми національної влади і в постійнім реформуванні цієї влади поступовцями.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Навіть само поняття національної культури української — як чогось органічного, окремого, індивідуального — зовсім чуже більшовикам.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|