Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Люби свого ближнього, як самого себе.
Євангеліє від св. Матвія - Верблюдовi легше пройти через голчине вушко, нiж багатому в Боже Царство ввiйти.
Євангеліє від св. Матвія - I багато хто з перших останнiми стануть, а останнi - першими.
Євангеліє від св. Матвія - Багато покликаних, та вибраних мало.
Євангеліє від св. Матвія - Видайте кесаревi кесареве, а Боговi - Боже.
Євангеліє від св. Матвія
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Давби сорочку з себе.
— Останню сорочку зніме, та віддасть.
- Раз добром налите серце — ввік не прохолоне.
- Журба не матінка. Журба сорочки не дасть.
- Журбою поля не переїдеш.
- Чого тебе за ухо бере (за серце)?
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гомін, як на базарі.
- Горбатий, як верблюд.
- Гордий, як павич.
- Гордиться, як піп на вівтарі.
- Горить, як за умерлого душу.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Якби людина створила людину, їй було б соромно за свою роботу.
Марк Твен - Якщо людей довго тримати на приводу, вони перетворюються в череду.
Валентин Доміль - Якщо люди знову стануть мавпами, їм уже не вистачить дерев.
Геннадій Малкін - Якщо людина вінець еволюції, виходить, їй більше нічого не світить.
#Валентин Доміль - Якщо людина залежить від природи, то і природа залежить від неї: природа зробила людину – людина її переробляє.
Анатоль ФРАНС
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Горіння теж буває різним, на межі детонації, наприклад, то вже вибух.
Валентин ЧЕМЕРИС - Тому, хто живе у темряві, легше навіяти, що він бореться за світле майбутнє.
Валентин ЧЕМЕРИС - Допоки втрапиш на праведну путь, скільки доводиться погрішити!
Валентин ЧЕМЕРИС - Якщо вожді поселяються в серцях трудящих, то це означає, що серця вже реквізовані.
Валентин ЧЕМЕРИС - А жили бідно тому, що будували заможне життя.
Валентин ЧЕМЕРИС
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ще хлюпочуть шептаннями — вина.
Виноградними плямами — ночі,
і круглявіють бедра в невинності
спрагою видив дівочих.
Вадим ЛЕСИЧ
"Кінець літа", 1965 - Ми вдвох, колись,
гасили сонце
і поцілунками
в далеку праніч
засвічували зорі.
Юрій КОЛОМИЄЦЬ
"Лесі", 1968 - Заблукався в коханім обличчі,
як в дивнім краю:
в краєвиді його таємничім
себе шукаю.
Богдан РУБЧАК
"Пісня для Мар'яни", 1967 - Тут грілися мандрівки нашої шляхи,
бо тіло гостем увійти хотіло,
коли до заходу топився смолоскип; —
незнаним гостем до твойого тіла.
Богдан БОЙЧУК
"Мандрівка тіл", 1967 - Пахуче й густо поростають ночі,
Горять вогнем незайманим уста,
Душа, недавно дика і пуста,
Знов жити і любити хоче.
Марина ПРИХОДЬКО
"Пахуче й густо поростають ночі...", 1967
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж.
То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків.
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
