Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Справжні вої не ті, що часу служать, а ті, яким час служить.
Демосфен - Чвара ліпше, ніж мир нетривкий.
- Наскільки ж той нетямущий, що замість миру війну обирає.
Геродот - Несподіване зло засмучує кожну людину, зненацька заставши.
Коли ж очікуєш його, готовий до цього розум, спокуси минувши, легко чинить опір. - Очікування напастей ще до біди зміцнює того, хто очікує, ще до того, як прийдуть.
Діон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Доки не намучишся, доти не научишся.
- Не терши, не мнявши, не їсти колачів.
— ... не мнявши, не буде колач.
- Давшися в науку, дай щось інше на муку.
- За невміння деруть реміння.
- Не штука наука, а штука розум.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Говорить, як у дзвін б'є.
- Говорить, як у рот кладе.
- Говорить, як ціпом молотить.
- Говорить, як шовком гаптує.
- Говорить, як шовком шиє.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Тільки тоді станеш людиною, коли навчишся бачити людину в іншому.
Радіщев. - Той, хто знає людей – розсудливий. Той, хто знає себе – освічений. Той, хто перемагає людей – сильний. Той, хто перемагає самого себе – могутній. Кому знайомий достаток – багатий. Хто діє з наполегливістю, володіє волею. Хто не втрачає свою природу, – довговічний. Хто помер, але не забутий, той – безсмертний.
ЛАО-ЦЗИ - Той, хто не розуміє вашої мовчанки, ймовірно, не зрозуміє і ваших слів.
Хаббард - Треба багато пережити, щоб стати людиною.
Антуан де Сент–Екзюпері - Треба жити, закохавшись у щось тобі недоступне. Людина зростає тоді, коли тягнеться вгору.
Максим ГОРЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Відсутність точки зору можна пояснити широтою поглядів.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Ворон воронові ока не виклює, а ось здобич відібрати може.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Говорити правду нема кому — всі пішли на «Свободу слова»!
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Голого на морозі шапка не зігріє.
Анатолій СЕМЕНОВ - Готуйся, народе! Те, що обіцяють, ляже на твої плечі.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ще хлюпочуть шептаннями — вина.
Виноградними плямами — ночі,
і круглявіють бедра в невинності
спрагою видив дівочих.
Вадим ЛЕСИЧ
"Кінець літа", 1965 - Ми вдвох, колись,
гасили сонце
і поцілунками
в далеку праніч
засвічували зорі.
Юрій КОЛОМИЄЦЬ
"Лесі", 1968 - Заблукався в коханім обличчі,
як в дивнім краю:
в краєвиді його таємничім
себе шукаю.
Богдан РУБЧАК
"Пісня для Мар'яни", 1967 - Тут грілися мандрівки нашої шляхи,
бо тіло гостем увійти хотіло,
коли до заходу топився смолоскип; —
незнаним гостем до твойого тіла.
Богдан БОЙЧУК
"Мандрівка тіл", 1967 - Пахуче й густо поростають ночі,
Горять вогнем незайманим уста,
Душа, недавно дика і пуста,
Знов жити і любити хоче.
Марина ПРИХОДЬКО
"Пахуче й густо поростають ночі...", 1967
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
