Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Безвладдя гірше усякої влади.
Катон - Безумець скаржиться, що люди не знають його; мудрець скаржиться, що він не знає людей.
КОНФУЦІЙ - Бережіть сльози ваших дітей, щоб вони могли пролити їх на ваших могилах.
ПІФАГОР - Бесіду варто вести так, щоб співрозмовників з ворогів робити друзями, а не друзів — ворогами.
ПІФАГОР - Бідність і багатство — слова для позначення нестатку і достатку. Хто бідує, той не багатий, хто не має потреби, той не бідний.
ДЕМОКРІТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Йому вже тепер і світ не милий.
– Йому тепер ніщо не миле.
- Нема з його цвіту (здоров'я, або розуму).
- Передом січе, а зад волоче.
- День біжить, а три дні лежить.
- До якогось часу живе.
– Жиє до котрогось часу.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Взимку сонце крізь плач сміється.
- Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
- Вітер у січні зі сходу несе добру погоду.
- Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю.
- Держись, Хома, іде зима!
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Люди гірше, ніж вони хочуть здаватися, і краще, ніж вони здаються.
Еміль Кроткий - Люди дрібного розуму ображаються дрібницями.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Люди жорстокі, але людина добра.
Рабіндранат ТАГОР - Люди не тільки забувають благодіяння й образи, але навіть схильні ненавидіти своїх благодійників і прощати кривдників.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Люди ніколи не бувають ні безмірно гарними, ні безмірно поганими.
Франсуа де Ларошфуко
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Виборцям на виборах нічого не світить, окрім чергового світлого майбутнього.
Віктор ІГНАТЕНКО - Вибрати керівником барана можуть тільки вівці.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Вийти на пряму дорогу — значить, виплутатися зі своїх звивин.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Вийшов із себе — не кидайся на інших.
Галина КАМЕНСЬКИХ - Вийшов із себе на зупинці за вимогою начальства.
Віктор КОНЯХІН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Умру, а жить не перестану,
Любов'ю буду вічно тліть...
Важким я колосом устану
Із грудки рідної землі.
Михайло СИТНИК
"Умру, а жить не перестану...", 1946 - Земля, з дитинства рідна! Як її
старим покинути й піти в чужину,
а потім горювати: любий сину,
якби-то знов побачити її!
Якби побачити в секунду смертну
здаля, хоч раз один; дитячі втіхи
згадати й принести життя, як жертву,
й лягти в землі чужій, од горя тихій.
Василь Барка
"Апостоли", 1946 - Лежить земля, як книга розпростерта,
Над нею сонце, мов небес свіча...
Сухим аскетом невмолимий час
Глави читає приходу і смерти.
Теодор Курпіта
"Земля", 1947 - Можна смерть лиш смертю здолати,
Тільки в тім таємниця буття.
І зерно мусить вмерти, щоб дати
В життєдавчому житі — Життя.
Євген МАЛАНЮК
"Все забудь..." 1954
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Давайте вип'ємo за любов, а хто не може – той за дружбу!
- Сонце роздягає дівчину до купальника.
Так вип'ємо ж за те, щоб наші очі горіли яскравіше за сонце!
- Давайте вип'ємо за поцілунок. Бо його придумав чоловік, тому що не знайшов іншого способу закрити рот жінці.
- За нас, жінок шаленої краси!
Хто нас не бачив, хай їм повилазить!
Повиздихають ті, хто нас не захотів!
І плачуть ті, кому ми не дістались!
- Жив був на світі султан, що мав гарем, яким знаходився в 100 кілометрах від його палацу. Був в нього слуга, якого султан кожного дня відсилав за дівчиною.
Слуга помер у віці 30 років, а султан у 90.
Так вип'ємо ж за те, щоб не ми бігали за жінками, а вони за нами. Тому що не жінки вбивають чоловіка, а біготня за ними.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
