Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Добро творити краще, ніж брати, і милостиня чесніша, ніж набування.
Олександр - Якщо нагодуєш убогого, вважай, себе нагодував. Таку властивість ця річ має: те, що ми даємо, до нас повернеться.
Златоуст - Коли хтось жалівсь йому, що на суді неправого підтримували, він відповів: "Невинні захисту не потребують".
Демосфен - Цей суддею був, засудив винного до страти і пустив сльозу, і коли спитав хтось: "Як ти, сам засуджуючи, плачеш?", – відповів: "Належить єству милість віддати, а закону – службу".
Біант - Розбійник якийсь в морі тонув і голий на берег вибрався. Ісократ побачив, що від холоду той потерпає, і вдягнув, і взув його, і їжу дав, і відпустив його. Коли ж паплюжити його почав один через те, що незнаного розбійника захистив, відповідав: "Не як людину вшанував розбійника, а єство людське вшанував".
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Тоді від скуки тілько ловити мухи.
- Йому тільки байдики бити, ївби кіт рибу, а в воду не хоче.
- Лежить, як пес на стереві.
- Лежить, як галушка.
- Лежить наче камінь на душі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Сидить, як морква в грядці.
- Сидить, як на вогні.
- Сидить, як на голках.
- Сидить, як на ножах.
- Сидить, як на пожежі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ті, хто нічого не робить, ніколи не помиляються.
Теодор де Банвій - Той, хто занадто легко зізнається в помилках, рідко здатний виправитися.
Марія фон Ебнер-Ешенбах - Якщо ви не вчитеся на своїх помилках, немає рації їх робити.
Лоренс ПІТЕР - Якщо дві помилки не принесли результату — випробуй третю.
Лоренс ПІТЕР - Велику перевагу одержує той, хто досить рано зробив помилки, на яких можна вчитися.
Уінстон Черчіль
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить із тебе.
Григорій СКОВОРОДА - Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.
Григорій СКОВОРОДА - Чисте небо не боїться блискавки та грому.
Григорій СКОВОРОДА - Насіння лихих справ – лихі думки.
Григорій СКОВОРОДА - Хіба коли-небудь була дружба поміж скупими?
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Чи довіку ж, браття,
Будемо мовчати?
Благословіть мені кобзу
Німую узяти!
Пантелеймон КУЛІШ
"До братів на Вкраїну", 1862 - Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває,
Той у грудях не серденько, тільки камінь має.
Сидір ВОРОБКЕВИЧ
"Рідна мова", 1869 - Кобзо, моя непорочна утіхо!
Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха,
Голосом правди святої дзвони,
Нашу тісноту гірку спом'яни.
Пантелеймон КУЛІШ
"До кобзи", 1882 - Люде добрі! Пожалійте
Бідолашного піїту,
Що від горя, від наруги
За слізьми не бачить світу.
Володимир САМІЙЛЕНКО
"Горе поета", 1886 - Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!
Леся УКРАЇНКА
"Співець", 1886
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
