Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хоча багатьма землями володієш за життя свого, помер – трьома ліктями володітимеш.
Філон - Не той багатий, хто багато має, а той, хто не потребує того, що вже має.
- Ліпше хліб з сіллю у тиші та без печалі, ніж жадання наїдків багатоцінних з безладдям і з жахом.
Філон - Міра наживанню є потреба тілесна, а хто переступить її, то безчинства собі набуде великого.
Нил - Усе надмірне капосне.
Климент
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Битимуть-битимуть, та й перестануть.
- Битому і різку покажи, то він боїцця.
- Битому собаці кия не показуй.
- Бить би, бить, та нікому.
- Біга, як Настя в конопельки.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- До завірюхи треба кожуха.
- Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно.
- Зима з снігами - літо з хлібами.
- Зима засніжена - літо дощове.
- Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Любов страху не має.
Нестор Літописець. - Людей можна поділити на дві половини: одним є що сказати, але вони не вміють сказати це; іншим нема чого сказати, і вони безперестанку говорять це.
Роберт Фрост. - Людей, які роздумують логічно, більше, ніж красномовних. Красномовство є мистецтво прикрашати логіку.
Дені Дідро. - Люди бачать тільки те, що готові побачити.
Ральф Вольдо Емерсон. - Люди вічно сплутують те, про що пишуть газети, з новинами.
А. Дж. Ліблінг.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Цифри, звичайно, беруть зі стелі, але їх потім кладуть на папір.
Іван МЕЛЬНИК - Ціни, що кусаються, можуть викликати сказ.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Чи слід боротися за свободу слова в пустелі?
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Чим більше гвинтиків у державній машині, тим гучніше вона торохтить.
Флоріан БОДНАР - Чиновники при падінні не розбиваються. У них завжди м’яка посадка — з одного крісла в інше.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Чи я знала, ще сповита,
Що тая цариця - Лютий ворог України, Голодна вовчиця!.. Тарас ШЕВЧЕНКО "Великий льох", 1845 - Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?.. Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.. Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим...", 1845 - А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила! Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим...", 1845 - Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, Ще лучше, як батьки ходили. Тарас Шевченко "І мертвим, і живим...", 1845 - Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори!
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|