Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Багатий не той, хто багатий, а той, хто знає, скільки йому потрібно”.
Луцiй Анней СЕНЕКА - Багато говорити і багато сказати — не є те ж саме .
CОФОКЛ - Багато особистостей, подібно неопрацьованим алмазам, мають блискучі риси, сховані під брутальною зовнішністю.
ЮВЕНАЛ - Бажання — так називається ріка, у якій замість хвиль — мрії, замість води — спрага; причаївся в ній крокодил пристрасті, а над нею кружляють ворони турбот.
Бхармріхарі - Бачу, дитино, по словах, що твоя шляхетна порода!...
Гомер
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Біда біду їсть, а біду сам чорт не з’їсть.
- Біда знайде, хоч у піч залізь.
- Біда навчить тонко прясти.
- Біда не по лісу ходить, а по людях.
- Бідний коло плуга рветься, а в багатого черево дметься.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Вертиться, як чорт в берлозі.
- Вертиться, як швець на ярмарку.
- Верткий, як в'юн.
- Весела, як весна.
- Весела, як весняний жайворонок.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Досконалість — це не майстерність. Це відношення.
Ральф Марстон - Досконалість досягається не тоді, коли більше нічого додати, а коли нічого відняти.
Антуан де Сент-Екзюпері - Дуже важко шукати чорну кішку у темній кімнаті, особливо, коли її там немає.
Конфуцій - Думай, що ти здатний на те чи інше звершення, або думай, що не здатний: у будь-якому випадку ти виявишся правим.
Генрі Форд - Думки — крила душі.
Крістіан Боув
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Боги карають людей тим, що виконують їхні нерозумні бажання.
Андрій КОВАЛЬ - Істина, яка не шокує, – не істина.
Андрій КОВАЛЬ - Однодумці бажані, опоненти – необхідні.
Андрій КОВАЛЬ - Хоробрий б’ється до смерті, мужній – до перемоги.
Андрій КОВАЛЬ - Найбільше ненавидять одне одного ті, що люблять Бога під різними іменами.
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра -
даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь!
Догоряють українські ватри, догоряє український весь край...
Василь СТУС
"Даждь нам, Боже, днесь!", 1977 - Людино, що твої водіння,
віками значені сліди?
Оце впокоєне струміння
прозрінь, радіння і біди.
І що усі твої напасті,
і сподівання, і жалі,
як по Вітчизні вічні страсті
горять, як зорі на шпилі.
Василь СТУС
"Земля гойдається...", 1977 - Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
У чорній стужі сонце України,
а ти шукай — червону тінь калини,
на чорних водах тінь її шукай.
Василь СТУС
"Пам'яті Алли Горської", 1977 - Верни до мене, пам'яте моя,
Нехай на серце ляже ваготою
моя земля з рахманною журбою.
Хай сходить співом серце солов'я в гаю нічному.
Василь СТУС
"Верни до мене, пам'яте моя...", 1977 - За обрієм обрій, за далями далі, -
допоки напруглий не вигасне день, —
погребли тополі в глибокій печалі
своїх калинових, вишневих пісень,
бо вже ослонився безокрай чужинний,
і гнеться в жалобі кривавий розмай.
Прощай, Україно, моя Україно, чужа
Україно, навіки прощай!
Василь СТУС
"Остання пісня", 1977
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
