Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Розум завжди любить до чогось братися, і коли вiн не матиме хорошого, то звертатиметься до поганого.
Григорій СКОВОРОДА - Воiстину, моя самотнiсть вiдкрила менi небо!
Григорій СКОВОРОДА - Одне менi тiльки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
Григорій СКОВОРОДА - З видимого пiзнавай невидиме.
Григорій СКОВОРОДА - Щасливий, хто мав змогу знайти щасне життя. Але ще щасливiший той, хто вмiє ним користуватися.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- З ложкою — до стола, на дурницю — до села.
- О любі та милі гості, та в двері не потовпляться (помістяться).
- Ст тут Бог, а тут порог.
- Пороги оббивати.
- Дарма верба, що груш нема — нехай і не родять; не бувають гості — нехай і не ходять.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Очі чорні, як вуглинки.
- Очі чорні, як терен.
- Очі, мов зіроньки на небі сяють.
- Очі, як вишні в росі.
- Очі, як у жаби.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Якщо читач не знає письменника, то винен у цьому письменник, а не читач.
Ілля Ільф. - Якщо щось і варто робити, то це варто робити за гроші.
Джозеф Доноху. - Якщо я маю говорити, хто я, це значить, що я ніхто.
Волпіс, герцогиня Віндзорська. - Якщо я цитую інших, то лише для того, щоб краще висловити власну думку.
Мішель Монтень. - Якщо якась книга стала всесвітнім бестселером, це доводить лише те, що Земля не кругла, а пласка.
Олдос Гакслі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Живить віру – діло.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701) - Без діл є віра мертва.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701) - Вірою вбивається всякий страх.
Володимир ВИННИЧЕНКО (Письменник, політик; 1880 – 1951) - Всяка державна будова тільки тоді може бути непохитною, коли в її основу покладено не примус, а добру волю її складових частин.
Володимир ВИННИЧЕНКО (Письменник, політик; 1880 – 1951) - Мовчання іноді говорить більше, ніж слово.
Володимир ВИННИЧЕНКО (Письменник, політик; 1880 – 1951)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Полум'ям вічним на жах всім нащадкам
Дантове пекло палає;
пекло страшніше горить в нашім краю,-
чом же в нас Данта немає?
Леся УКРАЇНКА
"Де тії струни, де голос потужний...", 1902 - Співці, не вгадуйте, ви, вчені, не шукайте,
хто був той цар і як йому наймення:
з його могили утворила доля народу
пам'ятник — хай згине цар!
Леся УКРАЇНКА
"Напис в руїні", 1904 - Ми не іконописці, а історики. Ставимо не іконостас, а галерею типових представників нашого громадського руху, в плоті і крові, в сильних і слабих формах їх діяльності.
Михайло Грушевський
"Костомаров і новітня Україна", 1910 - Тіні забутих предків.
Михайло Коцюбинський
Назва повісті, 1911 - Старий московський централізм виступає тут ще раз перед нами під маскою більшовизму.
Михайло Грушевський
"Очищення огнем", 1918
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
