Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Добра слава краще м'якого пирога.
Григорій СКОВОРОДА - Коли є червiнець, навiщо бажати, щоб i гаманець був золотий.
Григорій СКОВОРОДА - Плаває нещасливо той, хто не вмiє досягти гаванi.
Григорій СКОВОРОДА - Не той дурний, хто не знає (ще такий, котрий усе знає, не народився), але той, хто знати не хоче. Зненавидь глупоту: тодi хоч i дурний, а будеш у числi блаженних.
Григорій СКОВОРОДА - Нащо ж мені докоряти,
Що в селі родила мати? Нехай у тих мозок рветься, Хто високо в гору дметься. Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Ліпше пяниця, як недбалиця.
- Батьків хліб не нявчить.
- Дурному синові і батьківське богацтво не поможе.
- Свого добра та не жалувати! (як хто свою дружину не шанує, скотину нівечить і т.п.).
- Пожалься Боже, собаці білого хліба!
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Розбирається, як баран на зорях.
- Розбирається, як муха у пиві.
- Розбирається, як свиня в гнилому гарбузі.
- Розбрелись, як вівці без пастуха.
- Розвісив вуха, як осел.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Позбутися від коханки дуже просто: досить женитися на ній.
Леон Гозлан - Поїж цей суп; не бійся — в нас є ліки...
Майя Четвертова - Покликання можна розпізнати і довести тільки жертвою, що приносить вчений або художник своєму спокою і добробуту.
Лев ТОЛСТОЙ - Покликання художника — кидати світло в глибину людського серця.
Р. Шуман - Політична кампанія — це мистецтво слухати пульс нації відкритим ротом.
Філ Тьюсет
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Коли любиш – люби серцем, а не язиком.
Леонід ГЛІБОВ (Байкар, поет-лірик; 1827 – 1883) - Панібратство шкодить
І доброго нінащо зводить. Леонід ГЛІБОВ (Байкар, поет-лірик; 1827 – 1883) - Іноді з’їси і не доволі,
Зате живеш на волі. Леонід ГЛІБОВ (Байкар, поет-лірик; 1827 – 1883) - Дурний порядок – дурне й діло.
Леонід ГЛІБОВ (Байкар, поет-лірик; 1827 – 1883) - З грошима й дурні прехороші!
Леонід ГЛІБОВ (Байкар, поет-лірик; 1827 – 1883)
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Національне відродження є процесом, що має практично необмежені ресурси, бо національне почуття живе в душі кожної людини, навіть тієї, яка, здавалося б, давно померла духовно.
Валентин МОРОЗ "Замість останнього слова", 1970 - І тут на допомогу приходить інстинкт самозбереження. Він — головна підвалина опору. Того опору, яким тримається нація, і духовність взагалі.
Валентин МОРОЗ "Хроніка опору", 1970 - На українському пустирі пасуться всі...
Валентин МОРОЗ "Хроніка опору", 1970 - Коли вмирає батьківщина — вмирає все. Запитайте про це народ: він відчуває це нутром і скаже вам.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні"., 1970 - Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра -
даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь! Догоряють українські ватри, догоряє український весь край... Василь СТУС "Даждь нам, Боже, днесь!", 1977
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|