Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Пияцтво є добровільна вправа в шаленості.
ПІФАГОР - Пізнай самого себе.
Ювенал - Пізнання починається з подиву.
Арістотель - Після того, як я вмру, я зволів би, щоб люди запитували, чому мені немає пам’ятника, ніж чому він є.
Катон Старший - Піфагорійці радили вранці кидати погляд на небо, щоб згадати про те, що завжди йде до мети, залишаючись вірним своєму шляхові й засобу дій, і про порядок, чистоту і відображення. Бо світила не знають покровів.
Марк АВРЕЛІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не про те говорять, що багато їдять, а про те, де воно ділось.
— ... а де воно дівається, не зліз же з неба святий їсти.
- Очима пива не випєш.
- Стіл хліба не поїсть.
- Рибу їж, та рибалку не зїж. (не багато бери, бо рибалка з риби живе).
- Хто ласо їсть, той твердо спить.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Бере, як віл на роги (як вола за роги).
- Бережи, як ока в лобі.
- Бережись підлесливого, як потайного собаки.
- Бережись, як вогню.
- Б'є, як обухом.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Цивілізація не досягне своєї досконалості доти, поки останній камінь останньої церкви не впаде на голову останнього священика.
Еміль ЗОЛЯ - Цивілізація: ескімоси одержують теплі квартири і мають працювати, щоб купити холодильник.
М. Лауб - Цинік — людина, що вголос говорить те, що ми думаємо.
П’єр Данінос - Цинік — людина, яка у десятирічному віці зрозуміла, що ніякого Санта-Клауса немає, й досі не може з цим змиритися.
Дж. Г. Коззенс - Цікавість — перша сходинка до зради.
Магдалена Самозванець
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Влада ідеї хоче бути владою найчистішого абсолютизму.
Юліан ВАССИЯН - Людина чину не дозволяє втискати життя в прокрустове ложе теорії-формул.
Юліан ВАССИЯН - Націоналізм є передовсім силою внутрішнього самоопанування.
Юліан ВАССИЯН - Хто скоріше і рішучіше візьметься за діло – той буде рішати про якісні прикмети української будуччини.
Юліан ВАССИЯН - Життя не зносить останнього слова про себе.
Юліан ВАССИЯН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти.
Іван ФРАНКО
"Пісне, моя ти підстрелена пташко...", 1896 - Рідна мова на чужині
Ще милішою стає.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Рідний край", 1898 - Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності...
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Valse melancholique", 1898 - Поезіє! сопутнице моя!
Ти — теплий, животворний промінь сонця,
Ти — тихий місяць, що в тюрмі сія
З закуреного темного віконця.
Агатангел Кримський
"Поезіє! сопутнице моя!", 1898-1901 - Несказане, невимовне
Кобза промовляє
І святими почуттями
Серце надихає.
Пантелеймон КУЛІШ
"Маруся Богуславка", 1899
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
