Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Кожен народжений, який усiм серцем шукав, безперечно знайде i побачить те, що помiтити можуть очi не всiх людей, а лише блаженних.
Григорій СКОВОРОДА - У тих, хто душею низький, найкраще з написаного i сказаного стає найгiршим.
Григорій СКОВОРОДА - Уподiбнюйсь пальмi; чим мiцнiше стискає її скеля, тим швидше й прекраснiше здiймається вона догори.
Григорій СКОВОРОДА - Повiльна постiйнiсть накопичує кiлькiсть, бiльшу вiд сподiваної.
Григорій СКОВОРОДА - О коли б ми в ганебних справах були такi ж соромливi i боязкi, як це часто буваємо ми боязкi i хибно соромливi у порядних учинках!
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Не то добро, що принесеш, а то що наживеш.
- Хоч на краю, аби в раю.
- Не гляди чи біла, аби була.
- Чи обідала, чи не обідала, аби рід відвідала.
- Хоч обідала, хоч не обідала, аби живіт завідала.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Не бачить світла, як сліпа муха.
- Не бачить світла, як сова вдень.
- Не будь така, як панова свиня.
- Не вір панові, як псові.
- Не волочися, як Борисів бик.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Вертай коня, козаченьку, –
Вже не знайдеш домівоньку. – Ні домівки, ні родини, Ані вірної дружини. Історична пісня - Енея так вона любила, –
Що аж сама себе спалила, – Послала душу к чорту в ад. Іван Котляревський "Енеїда", 1798 - Лучче умерти, як з немилим жити.
Іван Котляревський "Наталка Полтавка", 1813 - Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.
Іван Котляревський "Наталка Полтавка", 1813 - За Немань іду,
Ой коню, мій коню, Заграй підо мною, Дівчино, прощай! Степан Писаревський "За Немань іду", 1820
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Дотримай слова, і світ впаде до твоїх ніг, як стиглий плід.
Євген ЯЩЕНКО - Вміння заощаджувати мудрість – наймудріше вміння.
Євген ЯЩЕНКО - Конкурентноспроможність – це питання моралі.
Євген ЯЩЕНКО - До могили потрапляє все, а в першу чергу – невисловлені думки.
Євген ЯЩЕНКО - Загибель – це привілей.
Євген ЯЩЕНКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ой не шуми, луже, з дібровою дуже,
Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю. Ой я в чужім краю, як на пожарині, — Ніхто мене не пригорне при лихій годині. Бурлацька пісня - Прибудь до мене,
Одвідай мене, Бездольную, Й безродную, Й безплеменную, На чужій чужині При нещасній моїй хуртовині. "Дума про сестру та брата" - Ах ти, тоска проклята! О докучлива печаль!
Гризеш мене ізмлада, як моль плаття, як ржа сталь. Григорій СКОВОРОДА "Ах ти, тоска проклята!", 1760-і рр. - Ти зозуле сивенькая,
Закуй ми сумненько, Най розпука та й лютая
- Вирве ми серденько.
Маркіян ШАШКЕВИЧ "Розпука", 1837
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|