Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не слово, а нещастя є вчитель дурнів.
ДЕМОКРІТ - Не сподівайся на запального друга, навіть якщо сам по собі він добра людина.
Абу-ль-Фарадж - Не сумуй, що люди не знають тебе, але сумуй, що ти не знаєш людей.
КОНФУЦІЙ - Небуття — ніщо, буття — мука.
Аполлоній Тіанський - Невігластво робить людей сміливими, а роздуми — нерішучими.
Фукідід
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Був би ангел, якби не роги.
- Був би послом, якби не був ослом.
- Був би початок, а кінець якийсь та буде.
- Був дід — був хліб, а нема діда — нема й хліба.
- Був колись горіх, та звівся на сміх.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Був колись горіх, а тепер - свистун.
- Був колись горіх, та звівся на сміх.
- Буде за худобою догляд - буде й прибуток.
- Буде земля, то й корову купите.
- Буде і на кропиву мороз.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Комп'ютерна цивілізація перетворює знання на інформацію, а пізнання — на інформування.
Назип Хамітов. - Кому вдалося раз збрехати, Тому вже віри більш не ймуть.
Левко Боровиковський. - Конструктивна критика — коли я критикую вас; деструктивна — коли ви критикуєте мене.
Е. Маккензі. - Конфіденційність — найнадійніший спосіб розголошення.
Едуар Ерріо. - Конфлікт доброго з кращим.
Газета "Правда".
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Світ належить до тих, які вміють хотіти.
Дмитро ДОНЦОВ - Нація, яка хоче панувати, повинна мати й панську психіку народу-володаря.
Дмитро ДОНЦОВ - Нетерпимість до чужих Богів – лиш відворотний бік непохитної віри в своїх.
Дмитро ДОНЦОВ - Наш національний ідеал може здійснитися тільки в безкомпромісовій боротьбі з Росією... Свідомі цього ідеалу, навіть повалені на землю, навіть під чоботом щасливого переможця – встанемо. Зрікаючись його – ніколи.
Дмитро ДОНЦОВ - Ідеал московської свободи – зрівняння всіх.
Дмитро ДОНЦОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Горять скрипки в весільній брамі,
на ній стобарвний прапор дня.
Іду в захопленні й нестямі,
весни розспіваної князь.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Князь", 1934 - Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий
хлопчина з сонцем на плечах.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"На шляху", 1934 - Весно — слов'янко синьоока,
тобі мої пісні складаю!
Вода шумить у сто потоках,
що з дна сріблистим мохом сяють.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"До весни", 1934 - На кичерах сивасті трави,
черлений камінь у ріці.
Смолиста ніч і день смуглявий,
немов циганка на лиці.
Розсміяні палкі потоки,
немов коханці до дівчат,
злітають до долин глибоких,
що в сивій мряці тихо сплять,
і куриться із квітів запах,
немов з люльок барвистих дим.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про співучі двері", 1934 - Листар носив листи зелені,
листи шуміли. Ех, весна!
Плету пісні на веретені
про молодість, що промина.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про ключі від кохання", 1934
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
