Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Добрі справи здійснюються небагатьма й зрідка, проте лиходійства - і часто, і багатьма. Так що, мабуть, краще б безсмертні Боги зовсім не дали б нам ніякого розуму, ніж такий згубний розум.
Марк Туллій ЦИЦЕРОН, давньоримський оратор і філософ(106-43 р. до н. е.) - Друга думка завжди розумніша за першу.
Евріпід. - Дурень пізнає тільки те, що сталося.
Гомер. - Душа, задоволена сьогоденням, не стане думати про майбутнє.
ГОРАЦІЙ, давньоримський поет (I ст. до н.е.) - Є три види невігластва: не знати нічого, знати погано те, що знають усі, і знати не те, що слід було би знати.
Ціцерон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Чуже лихо не болить, своє — серце поїдає.
- Ще не зловив, а вже скубе.
- Що Бог в нас народить, а люд наробить — москаль теє у нівеч зводить.
- Московська віра
- Москва люта.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гуляє, як вітер у чистому полі.
- Гуляє, як Пилип в кукурудзі.
- Гуляє, як риба в морі.
- Гуляє, як собака на прив'язі.
- Гуркоче, як грім.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Кар'єри, пробиті власною головою, завжди міцніші й розлогіші за кар'єри, прокладені низькими поклонами або заступництвом солідного дядечка.
Дмитро Писарєв. - Кар'єризм —падіння вгору.
Олександр Прозоров. - Картину, яку хвалить понад десять відсотків публіки, належить спалити.
Джордж Бернард Шоу. - Керівництво намагається видати дійсне за бажане.
Микита Богословський. - Кількість новин (подій), що відбуваються у світі щодня, завжди точно дорівнює обсягові газети.
Джеррі Сейнфельд.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Від свободи слова залишились одні слова.
Олександр ПЕРЛЮК - Вічне кохання нерідко закінчується вже під ранок.
Олександр ПЕРЛЮК - Влада належить народу, просто командують олігархи.
Олександр ПЕРЛЮК - Владі не потрібні поети — їй потрібні поетичні оди.
Олександр ПЕРЛЮК - Власним талантом ситий не будеш.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Кохання — як вода — плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911 - Я цілуватиму вустонька гожі,
щоб загорілись,
щоб зашарілись,
наче ті квітоньки з дикої рожі!
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911 - Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Павло ТИЧИНА
"Ви знаєте, як липа шелестить...", 1911 - Ти не прийшла в вечірній час...
Без тебе день вмирав сьогодні,
Без тебе захід смутно гас
І сонце сходило в безодні...
Ти не прийшла в вечірній час.
Олександр ОЛЕСЬ
"Ти не прийшла", 1913 - Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.
Павло ТИЧИНА
"Десь на дні мого серця...", 1914
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
